Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 16.07.2013 ГЕРОЯМ СЛАВА!

16 липня 2013 року на 90-му році життя відійшов у вічність славний син українського народу, чотовий УПА, голова Славутської станиці Всеукраїнського Братства ОУН-УПА імені Героя України генерал-хорунжого Р.Шухевича, багаторічний в’язень радянських концтаборів ЗЕЛЕНЮК ІВАН ЮХИМОВИЧ.

Пішла з життя людина – символ цілого покоління. Покоління тих, хто не зраджував власним принципам, не гнувся під обставинами, а сміливо, безоглядно і рішуче відстоював честь свого народу.

Народився Іван Зеленюк 7-го липня 1924-го року в селі Русивель Гощанського району Рівненської області в багатодітній селянській родині.

Членом ОУН став у 1942-му році. До лав УПА приєднався в 1943-му.

Перший бій прийняв у липні того ж 1943-го року з німецькими загарбниками. Останній в січні 1945-го з підрозділами НКВС.

Тоді ж потрапив у радянський полон. Був засуджений до смертної кари, яку замінили 20-ма роками каторжних робіт. Ув’язнення відбував у місті Норильськ (Росія).

Звільнений на поселення в місто Красноярськ (Росія) у 1959-му році.

З 1984-го року проживав у місті Славута.

Реабілітований у 1996-му році.

Вічна пам'ять Вам, шановний Іване Юхимовичу!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

* Церемонія поховання Івана Зеленюка відбудеться 17-го липня 2013-го року. Початок: о 12-ій годині.



Розміщено:
Ігор ПІГОЛЬ, громадський активіст,позапартійний, м.Славута  
+380972586091   slavuta2000@ukr.net


  коментарі: 49

калашников : Треба щоб нагородив його відзнакою.НЕПОГАНИЙ ДЯДЬКО був.Хай з Богом спочивае.  (написано 16.07.2013 в 13:59 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
Den : Так, Героям Слава і вічна память! Хай земля йому буде пухом.  (написано 16.07.2013 в 14:26 з адреси:  pool-46-63-78-45.x-city.ua)
Андрій : Вічна пам'ять "Кармелюку"! Земля Вам пухом, Іване Юхимовичу!
      Ганьба нинішній центральній владі, що ця людина не заробила на пільги при похованні у святу українську землю, за яку воювала, пролляла кров, пройшла сталінські катівніні, 
(написано 16.07.2013 в 14:26 з адреси:  198-112-132-95.pool.ukrtel.net)
Den : Так, таких людей взагалі треба безкоштовно хоронити, але це не в нашій країні.  (написано 16.07.2013 в 14:30 з адреси:  pool-46-63-78-45.x-city.ua)
Den : Ще живі вороги української слави.
     Чадить сморід брехні,їх ненависть тупа.
     Але вже впізнає Українська держава
     Своїх вірних синів в комбатантах УПА.
     Та брехня відсмердить.Відтремтить в лихоманці,
     Кане в морок і звільнить простори святі...
     І внесе імена українських повстанців
     Україна! - в свої сторінки золоті.
     Ви самі принесли - все,що мали у жертву!
     І пішли по шляхах невимовних розпук!
     Вас не можна здолать,бо за вами безсмертя
     Українських звитяг,і трагедій, і мук.
     Непідвладні були ви тортурам і славі,
     Бо для вас над усе завжди було і є:
     Щоб жила на землі Українська держава,
     Що,як рання зірниця над світом встає.
     Вже надходить ваш час.В золоте перевесло
     Української слави і ваша вступа...
     У державному гимні велично воскресне
     ВІЧНА СЛАВА УПА!
     ВІЧНА СЛАВА УПА !
      
(написано 16.07.2013 в 15:49 з адреси:  pool-46-63-78-45.x-city.ua)
Степан : Присоединяюсь и сочувствую. Вечная память Герою своей земли и пусть она будет ему пухом!  (написано 16.07.2013 в 17:37 з адреси:  37-161-55-37.pool.ukrtel.net)
калашников : Треба вийти з пропозиціею щоб вулицю.ю на якій він жив назвали його призвіщем.Вважаю що він це своїм життям заслужив.  (написано 16.07.2013 в 18:40 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
 : калашников! не дуркуй!!!  (написано 16.07.2013 в 18:46 з адреси:  143-19-124-91.pool.ukrtel.net)
Степан : А я Калашникова поддержу! У нас же были улицы с именами палачей и ничего - терпели, так почему же не назвать в будущем новую улицу или переулок именем Ивана Зеленюка?!   (написано 16.07.2013 в 19:03 з адреси:  37-161-55-37.pool.ukrtel.net)
 : Назвіть просто.Вулиця дурнів.  (написано 16.07.2013 в 19:19 з адреси:  176-8-15-179-slvt.broadband.kyivstar.net)
Степан : При любом расскладе, память о таких людях должна жить. К тому же, это пример для воспитания молодежи. Не знаю как, но фамилию Зеленюка нужно обязательно запечатлеть в истории нашего города.   (написано 16.07.2013 в 19:34 з адреси:  37-161-55-37.pool.ukrtel.net)
Патріот : вічна шана ГЕРОЮ! жаль але з кожним роком їх менше а ворогів України та всякої потолочі все більше.  (написано 16.07.2013 в 19:43 з адреси:  46.247.205.237)
Volya : Підтримую пропозицію Калашнікова про надання імені Зеленюка вулиці і закликаю депутатів розглянути це питання на найближчій сесії  (написано 16.07.2013 в 20:28 з адреси:  140-167-54-37.pool.ukrtel.net)
Den : Теж підтримую! Хоч щось розумне запропонував цей флюгер  (написано 17.07.2013 в 08:27 з адреси:  pool-46-63-78-45.x-city.ua)
 : Назвати вулицю калашніков,щоб знали що був такий придурок.  (написано 17.07.2013 в 10:40 з адреси:  176-8-15-179-slvt.broadband.kyivstar.net)
калашников крапкам : моїм призвіщем назван автомат і його знае весь світ.а ти як був крапки так ними і остався.в крайньому випадку можеш розраховувати на призвіще піздюк.українське і національне.  (написано 17.07.2013 в 11:09 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
 : От тупі дурні.У вас не тільки з розумом не гаразди а й з гумором також  (написано 17.07.2013 в 11:12 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
 : а чого націоналізм довго не існуе.тому що там тупі і зажерливі нацюки типу свободи  (написано 17.07.2013 в 11:14 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
Степан : Калаш, хоть на этой странице не дуркуй.  (написано 17.07.2013 в 17:11 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
ЮРІЙ : Щойно повернувся з похорон І.Ю. Зеленюка. Що скажу Вам шановні , його поховали як міністра . Організація погребу , була просто на високому рівні. І навіть за відсутності цих місцевих підкаблучних ЗМІ, публіка зкажу була солідна. Варто підкреслити турботу міського голови , який долучився і не став осторонь всіх проблем. А скільки виступів ! а які звучали промови ! . На якусь мить я раптом пригадав процес місячноЇ давнини , коли в селі Миньківці ховали мою рідну тітку , яка була мед. сестрою з партизанському загоні А.Одухи. Ось коли б воскресла та поглянула як сьогодні прощалися з Іваном Юхимовичом, явно пошкодувала б , що воювала на боці червоноЇ арміЇ. Запитаєте чому ? а тому шановні , що на ЇЇ похорон не прибув а ні представник військового комісаріату , ні голова спілки ветеранів , а також і сільський голова пан Гаврилюк. Та головне те , що був священник московського патріархату . Який поклав у власну кишеню 400гр. , а після оспівування ще напхав власне черево у кафе. Невільно виникає запитання , за що ж воювала моя тітка ? і чи варто було Їй у такому юному віці ризикувати життям.  (написано 17.07.2013 в 17:37 з адреси:  94-153-30-40-slvt.broadband.kyivstar.net)
ЮРІЙ : Світлій памяті чотового УПА , І.Ю.Зеленюка псевдо ( Кармелюк ) присвячується :
     
      - НЕ ВИЗНАНІ ГЕРОї - Не визнані героЇ , Пробачте нас на мить. Ми голови схиляєм , а серце так щемить. Не визнані й забуті в "совєтські врємєна ", а в незалежні нашій - одна лиш "болтовня" Історію беруться табачники творити , геть ! Крути і УПА ! народ хочуть дурити. За що ж боролись хлопці ? З московською ордою , Ви голови поклали , Ось тут й під колимою . Ой не таку державу , Ви бачити хотіли , де б сатанисти люті жиріли й нахабніли . А вільну і соборну , Єднаймось !!! ще є час . То ж СЛАВА УКРАїНІ ! ми памятаєм Вас.  
(написано 17.07.2013 в 18:17 з адреси:  94-153-30-40-slvt.broadband.kyivstar.net)
Андрій : А як доречно і зворушливо почала співати Гімн України зовсім юна хмельничанка в українській вишиванці, коли Івана Юхимовича опустили в могилу! Її підхопили всі присутні! Було добре помітно, що абсолютно всі співають крізь сльози. Хвала тобі, дитино!  (написано 17.07.2013 в 18:46 з адреси:  238-219-132-95.pool.ukrtel.net)
Степан : Спасибо, Юрий, за откровенность, смелость и суровую правду! Приношу свои соболезнования по поводу смерти твоей тети. Считаю, что и Зеленюк и твоя тетя – настоящие воины достойные уважения. Волею тиранов им, украинцам, выпала судьба воевать по разные стороны баррикад и они до конца выполнили свой долг. Но вот отношение к памяти твоей тети со стороны власти – действительно на лицо! Почему «совки» всегда именно так относились к настоящим фронтовикам? Потому, что люди для них всегда были мусором, лагерной пылью не стоящей никакого внимания. Вспомним, например, как советская власть относилась к инвалидам той войны! Поэтому я не удивился когда прочитал с какими «почестями» провели в последний путь твою тетю. «Совки» всегда так поступают, на то они и «совки». Но Бог все видит и пусть это останется на их совести. А твоей тете и Ивану Зеленюку – вечная память и вечный покой в одной на всех украинской земле.   (написано 17.07.2013 в 19:04 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
Андрій : Коли я з вдовою Івана Юхимовича та найближчими родичами замовляли у місцевому ККП труну для покійного і все супутнє в останню дорогу, то працівниця комбінату, знаючи поважний вік небіжчика, подивившись у якісь свої папери, видала: "А знаєте, для вашого Івана Зеленюка НІЯКИХ пільг на поховання немає"!
     Вдумайтеся, будь ласка, - у держави якій ось-ось "стукне" 22 роки, за незалежнісь якої, за Гімн якої, за жовто-блакитний прапор якої з юнацьких літ воював Зеленюк, пізнав нелюдські тортури і страждання радянських таборів смерті, каторгу, переслідування і... не заробив ніяких пільг у свою останню дорогу!!! Все оплатила вдова зі своєї жебрацької пенсії!
     Нині під цим жовто-блакитним прапором сидить так званий гарант, сидять творці антиукраїнських законів, коли звучить Гімн України, вони демонстративно і лицемірно прикладають руку до того місця, де у звичайної людини має бути серце, навіть мимрять собі під носа той Гімн, хрестять у московських церквах свого твердого лоба, а належно вшанувати захисників незалежної України - зась!
     Численні пільги катам українського народу, що в казематах знущалися над його захисниками, руйнували храми, морили голодом, без суду і слідства творили розправу, перевдягаючись у однострої УПА, тероризували мирне населення - їм "положено".
     Я жодним чином не маю на увазі простого радянського солдата, якого недолугі "стратеги" кидали на вірну погибель з однією гвинтівкою на трьох проти німецьких танків. Я говорю про нквс, а це те саме, сс у вермахті!
     То чи українська влада нині в Україні за суттю, а не за атрибутами?
     У моїх архівах десь зберігається світлина двох великих воїнів - покійного червоноармійця Володимира Яцентюка з Крупця і новоприставленого воїна УПА Івана Зеленюка. Вони стоять на ганку нашої бібліотеки, вони подали один одному руки, вони зрозуміли один одного, два українці, два воїни двох великих ворогуючих армій. 
(написано 17.07.2013 в 20:51 з адреси:  238-219-132-95.pool.ukrtel.net)
Степан : Да, Андрей, печально все это, и стыдно и горько. Но действительность такова, что пока у власти в этой стране антиукраинские ублюдки, пока по этой земле ходят все эти Гадики Калесниченки, Табачниковы, Симоненки и прочие краснопузые твари, таких людей как Иван Зеленюк будут хоронить за их же счет. И это еще очень хорошо, что в нашем городе есть такие люди как ты и Юрий, которые не бросают родственников в трудную минуту.   (написано 17.07.2013 в 21:25 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
Линн : Не вам решать,там решат,пусть крайнии слово скажут(((.  (написано 17.07.2013 в 21:50 з адреси:  46.44.47.161)
Степан : Нет, Линн, на этой земле решать именно нам, а на той, уж ОН разберется..  (написано 17.07.2013 в 21:58 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
Линн : Стёпа куда тебя несёт в крайнии))), во первых никто не против;) во-вторых ,чего там не хватает для свежего дыхания, у вас тоже этот клип крутят))).А вот что решать вам это точно,и никто не против ,что иногда некоторых по колдобинах несёт))).  (написано 17.07.2013 в 23:20 з адреси:  46.44.47.161)
калашников : А чого таке відношення до героя.Та тому що, як я писав раніше, в Україні видимість демократії.При владі бувші перекрашені,і живемо ми до сих пір по Радянських Законах.І це буде до тих пір, поки не будуть знищені ком.символи,проведена люстрація і в Верховній раді не приймуть Закони які будуть відповідати Українській Державі по суті а не за формою.Ось тоді і я залюбки скажу Слава Україні.  (написано 18.07.2013 в 05:57 з адреси:  37-229-113-85-broadband.kyivstar.net)
Степан : А кто из представителей власти провел в последний путь героя-повстанца, кроме местной? Были ли представители РДА, ОДА, может с Киева был кто? Народу много было? Жаль у меня не вышло.  (написано 18.07.2013 в 12:02 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
Андрій : Було дуже багато людей. Представників РДА і ОДА не було. Місцеву владу представляв заступник міського голови та відповідальні працівники міськвиконкому. Ними було оперативно організоване перекриття вулиць, якими дужі хлопці у вишиванках несли труну з покійним до Святопокровської церкви КП, у якій відбувалось оспівування померлого воїна УПА. Були всі місцеві ГО націоналістичного спрямування, були гості з Нетішина, Шепетівки, Рівного, Хмельницького. Були як діючий депутат ВР від ВО Свобода Ігор Сабій з Хмельницького, так і депутат ВР попередніх скликань Тарас Нагулко з Шепетівки. Були Голови братств вояків УПА з Хмельницького - Зіновій Комарницький, та з Рівного - Василь Кирилюк, був відомий письменник та дослідник повстанського руху Микола Руцький. Скорботна процесія йшла з українськими державними і повстанськими знаменами, оповитими чорними стрічками. Цими дорогими серцю покійного знаменами була і накрита його домовина, при наближенні до церкви на всю округу печально затужили її дзвони.  (написано 18.07.2013 в 22:25 з адреси:  91.124.58.255)
Степан : Что ж, молодцы славутчане. А верным псам Шапкокрада, рыгоаналам из РДА и ОДА - Бог судья.   (написано 19.07.2013 в 12:37 з адреси:  234-160-55-37.pool.ukrtel.net)
Линн : вот как-то не фартит: улицы и переулки именем человека называть,доска должна быть,а вот город вечно прийдётся объяснять,мол там такая-то слобода,там длинный мостик,там земсноряд почил,вот в Таллине есть улица татарская,понятно здесь жили татары,вот заречная,значит за рекой,остановитесь в переименованиях, ;)вам же платить почтовые издержки(((  (написано 20.07.2013 в 19:09 з адреси:  46.44.47.161)
 : Національність. Національний склад найвищого керівництва НКВС УСРР був таким: сайт  (написано 20.07.2013 в 19:30 з адреси:  78.129.148.101)
Злочини Москви проти українського народу : 1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й
     насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату
     і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою,
     освітою і культурою.
     1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України
     сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами
     («Коломацькі статті»).
     1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
     1690
     р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки
     П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А.
     Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською
     літературною мовою.
     1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
     1708
     р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці
     Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців —
     6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
     
     1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
     1720
     р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською
     мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки
     перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими,
     «дабы... особливого наречия в оных не было».
     1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
     1729
     р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з
     української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
     1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
     1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
     1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
     1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
     1775
     р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и
     причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських
     шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
     1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
     1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
     1786
     р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження
     російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість
     «чистого российского языка» в Київській академії.
     1800 р. — Наказ
     Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському
     синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького
     бароко.
     1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
     1831 p. —
     Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край
     неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в
     Україні).
     1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
     1847
     р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у
     Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у
     віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови,
     літератури та культури.
     1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим
     солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під
     найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було
     рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
     1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
     1863
     р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про
     заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії
     («Валуєвський циркуляр»).
     1869, 1886 рр. — Укази царської
     адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях
     лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за
     успіхи в русифікації України.
     1876 р., 18 травня — Таємний Емський
     указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії
     будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й
     друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури,
     текстів українських пісень під нотами.
     1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
     1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
     1883
     р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних
     вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,
     Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом
     10 років (до 1893 р.).
     1888 р. — Указ Олександра III про заборону
     вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей
     українськими іменами.
     1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
     1899,
     1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві
     та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
     1907 р. —
     Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація
     виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії
     проти діячів української культури.
     1908 р. — Указ сенату Російської
     імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні,
     «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
     1910
     р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих
     товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от
     преследуемых ими целей».
     1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
     1914
     p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в
     окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання
     української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою.
     Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового
     товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців
     до Сибіру.
     1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною
     більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими
     київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
     1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
     1921
     р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР
     під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
     1921—1923
     рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного
     комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло
     до 1,5 млн. селян.
     1929 р., вересень — Арешт визначних діячів
     української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ
     Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
     1929—1930
     рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення
     сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
     1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував
     УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита
     М. Борецького та інших церковних діячів.
     1930 р., 9 березня—19
     квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки,
     літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки
     Визволення України» (СВУ).
     1930 р., вересень—листопад —
     «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського
     проти українського населення та провідних діячів українського
     політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських
     культурних установ, кооперативів, масові арешти.
     1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
     1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви.
     1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
     1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
     1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
     Кінець
     1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного
     голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян.
     Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
     1933 р. —Погром українців на Кубані.
     1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
     1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
     1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
     1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
     1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
     1937
     р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських
     письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя
     жовтневого перевороту).
     1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
     1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
     1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
     1939—1941
     рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних
     областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони
     СРСР.
     1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під
     час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних
     в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного,
     Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД
     групи видатних діячів української культури, серед яких — українська
     письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний
     співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у
     віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були
     знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К.
     Студинський, П. Франко та ін.).
     1944—1955 рр. — Каральні акції
     органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито
     понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і
     депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
     1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим.
     1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
     1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
     1946
     р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки
     у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії
     української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець»
     (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня
     1949 р.).
     1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами
     українських культурних здобутків під час Другої світової війни
     («ждановщина»).
     1947 р., З березня — Призначення Л. Кагановича
     першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних
     кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
     1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
     1949
     р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду
     25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949
     р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
     1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
     1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
     1951
     р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти
     «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша
     В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.
     Корнійчука і В. Василевської).
     1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд
     КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для
     освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди
     виїхало приблизно 100 тис. осіб).
     1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
     1957—1961
     рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно
     половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
     1958
     р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку
     школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої
     Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на
     посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням
     батьків» вивчення української мови в російських школах України).
     1959 р., 15 жовтня – Вбивство агентом КДБ Б. Сташинським Степана Бандери.
     1961
     р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української
     Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та
     ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л.
     Лук'яненка до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років
     ув’язнення.
     1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXII
     з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу
     русифікацію союзних республік.
     1962 р. — Судовий процес над 20
     членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких
     було засуджено до розстрілу.
     1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
     1964
     р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у
     Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу
     над Погружальським»).
     1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських
     діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський,
     В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
     1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
     1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
     1969
     р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І.
     Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про
     отруювання політв'язнів.
     1970 р., січень — Судовий процес проти І.
     Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої
     молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
     1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
     1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
     1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
     1972
     р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл,
     Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець,
     І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП),
     Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
     1972 р., травень — Усунення з
     посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм;
     чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української
     Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня —
     1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й
     О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
     1977 р., 12 грудня — Другий
     арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10
     років ув'язнення і 5 років заслання).
     1978 р., 11 листопада —
     Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення
     російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення
     русифікації).
     1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських
     діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю.
     Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були
     засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й
     заслання у віддалені райони Росії).
     1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
     1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
     1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
     1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
     1983
     р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і
     виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури
     («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР
     «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в
     загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і
     позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
     
     1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус.
     1986 р.,
     26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції
     (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і
     широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних
     геноциду.
     1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.
     1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.  
(написано 20.07.2013 в 19:44 з адреси:  173.245.221.60)
Злочини Москви проти українського народу : 1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й
     насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату
     і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою,
     освітою і культурою.
     1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України
     сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами
     («Коломацькі статті»).
     1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
     1690
     р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки
     П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А.
     Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською
     літературною мовою.
     1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
     1708
     р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці
     Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців —
     6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
     
     1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
     1720
     р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською
     мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки
     перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими,
     «дабы... особливого наречия в оных не было».
     1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
     1729
     р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з
     української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
     1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
     1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
     1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
     1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
     1775
     р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и
     причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських
     шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
     1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
     1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
     1786
     р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження
     російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість
     «чистого российского языка» в Київській академії.
     1800 р. — Наказ
     Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському
     синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького
     бароко.
     1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
     1831 p. —
     Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край
     неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в
     Україні).
     1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
     1847
     р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у
     Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у
     віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови,
     літератури та культури.
     1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим
     солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під
     найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було
     рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
     1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
     1863
     р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про
     заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії
     («Валуєвський циркуляр»).
     1869, 1886 рр. — Укази царської
     адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях
     лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за
     успіхи в русифікації України.
     1876 р., 18 травня — Таємний Емський
     указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії
     будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й
     друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури,
     текстів українських пісень під нотами.
     1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
     1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
     1883
     р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних
     вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,
     Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом
     10 років (до 1893 р.).
     1888 р. — Указ Олександра III про заборону
     вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей
     українськими іменами.
     1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
     1899,
     1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві
     та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
     1907 р. —
     Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація
     виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії
     проти діячів української культури.
     1908 р. — Указ сенату Російської
     імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні,
     «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
     1910
     р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих
     товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от
     преследуемых ими целей».
     1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
     1914
     p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в
     окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання
     української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою.
     Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового
     товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців
     до Сибіру.
     1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною
     більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими
     київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
     1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
     1921
     р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР
     під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
     1921—1923
     рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного
     комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло
     до 1,5 млн. селян.
     1929 р., вересень — Арешт визначних діячів
     української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ
     Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
     1929—1930
     рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення
     сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
     1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував
     УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита
     М. Борецького та інших церковних діячів.
     1930 р., 9 березня—19
     квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки,
     літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки
     Визволення України» (СВУ).
     1930 р., вересень—листопад —
     «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського
     проти українського населення та провідних діячів українського
     політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських
     культурних установ, кооперативів, масові арешти.
     1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
     1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви.
     1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
     1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
     1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
     Кінець
     1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного
     голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян.
     Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
     1933 р. —Погром українців на Кубані.
     1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
     1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
     1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
     1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
     1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
     1937
     р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських
     письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя
     жовтневого перевороту).
     1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
     1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
     1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
     1939—1941
     рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних
     областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони
     СРСР.
     1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під
     час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних
     в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного,
     Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД
     групи видатних діячів української культури, серед яких — українська
     письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний
     співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у
     віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були
     знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К.
     Студинський, П. Франко та ін.).
     1944—1955 рр. — Каральні акції
     органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито
     понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і
     депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
     1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим.
     1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
     1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
     1946
     р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки
     у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії
     української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець»
     (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня
     1949 р.).
     1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами
     українських культурних здобутків під час Другої світової війни
     («ждановщина»).
     1947 р., З березня — Призначення Л. Кагановича
     першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних
     кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
     1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
     1949
     р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду
     25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949
     р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
     1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
     1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
     1951
     р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти
     «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша
     В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.
     Корнійчука і В. Василевської).
     1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд
     КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для
     освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди
     виїхало приблизно 100 тис. осіб).
     1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
     1957—1961
     рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно
     половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
     1958
     р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку
     школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої
     Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на
     посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням
     батьків» вивчення української мови в російських школах України).
     1959 р., 15 жовтня – Вбивство агентом КДБ Б. Сташинським Степана Бандери.
     1961
     р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української
     Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та
     ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л.
     Лук'яненка до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років
     ув’язнення.
     1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXII
     з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу
     русифікацію союзних республік.
     1962 р. — Судовий процес над 20
     членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких
     було засуджено до розстрілу.
     1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
     1964
     р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у
     Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу
     над Погружальським»).
     1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських
     діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський,
     В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
     1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
     1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
     1969
     р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І.
     Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про
     отруювання політв'язнів.
     1970 р., січень — Судовий процес проти І.
     Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої
     молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
     1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
     1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
     1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
     1972
     р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл,
     Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець,
     І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП),
     Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
     1972 р., травень — Усунення з
     посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм;
     чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української
     Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня —
     1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й
     О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
     1977 р., 12 грудня — Другий
     арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10
     років ув'язнення і 5 років заслання).
     1978 р., 11 листопада —
     Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення
     російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення
     русифікації).
     1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських
     діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю.
     Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були
     засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й
     заслання у віддалені райони Росії).
     1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
     1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
     1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
     1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
     1983
     р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і
     виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури
     («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР
     «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в
     загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і
     позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
     
     1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус.
     1986 р.,
     26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції
     (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і
     широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних
     геноциду.
     1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.
     1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.  
(написано 20.07.2013 в 19:44 з адреси:  173.245.221.60)
Степан : Да, ЭСес, ты прям какой-то генетически озабоченный провидец, все про всех знаешь да еще судьбу предрекаешь. Только корни наши в этой земле зарыты, независимо от национальности. А вот твои где зарыты не совсем понятно, наверное, в Тмутаракани какой-то, как и у всех рашистов.  (написано 21.07.2013 в 11:59 з адреси:  159-167-52-37.pool.ukrtel.net)
Степан : Правду? Так она у каждого своя. Есть ваша, рашистская, а есть наша - украинская. Глупый ты ЭСес если думаешь, что люди не меняются. Еще как меняются! Потому что как ситуация меняет людей, так и люди влияют и меняют ситуацию. Да и что в тебе зацепить то может, не льсти сам себе. И я не из этой троицы. Просто надоело читать твой бесконечный треп об одном и том же: все пе и не такие – один я такой как надо, потому, что рашист!  (написано 21.07.2013 в 15:31 з адреси:  159-167-52-37.pool.ukrtel.net)
LOM : Сюжет в тему --сайт  (написано 21.07.2013 в 15:38 з адреси:  pool-46-63-78-190.x-city.ua)
Линн : ЭС,конечно люди не меняются,и шрам на роже для мужчин всегда дороже;),и шишки на голове потом оцениваются,когда от"пицы" не дай бог что -то вырастит))),и в рай на земле все вломиться стремятся,так за взрослеющее поколение!!!,которое от ора начинает оглядываться на историю,тётку злую,но справедливую;)всем сестрам по сергам раздаст.Так что уши берегите))).  (написано 21.07.2013 в 23:44 з адреси:  46.44.47.161)
Линн : не ЭС ;)уши не берегу,а из лапши макароны по флотски делаю))),история,как её не переписывай,она- зараза из-за угла хитро усмехнётся.Это когда молодёжь другая была?Разумеется,на желторотых ставку и делают,вот кто делает эти пострашнее,да и нестрашные тоже делают;) не молодые деньги то возьмут)))но поступят по своему разумению;)а тебе деньги не нужны?;).   (написано 22.07.2013 в 20:01 з адреси:  46.44.47.161)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

7 + 9 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День ліквідатора

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


5 + 1 + 2 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік