Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       Потрібен продавець у кав\'ярню.
  &nb...

Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     Многие лета Порошенку П.А и Гройсиану В.Б а также отцу реформ Яценюку А П.Их всех на 2 срок ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 25.01.2013 АНДРІЙ ЩУРИК: СУСІДСЬКА НАУКА

Коли мені іноді доводиться чути одвічні дебати про пріоритетну роль школи чи батьків у вихованні дітей, то я завжди з посмішкою і вдячністю згадую один епізод зі свого раннього дитинства, коли до виховного процесу іноді підключалися… сусіди та вносили вагому лепту у виховний процес. Але про все по порядку.
     
     Точно не пам’ятаю, чи ходив я вже тоді до школи, чи мав іти, проте добре закарбувалось у пам’яті, що по вулиці бігав босоніж у коротеньких штанцях на резинці. Того чудового літнього дня батьки з якоїсь нагоди подарували мені шаблю. Найсправжнісіньку! Не якусь там пластмасову, чи дерев’яну – для зовсім малих дітей, а таки справжню – з блискучим алюмінієвим лезом і розцяцькованою візерунками ручкою! Гадаю, зайве буде нагадувати читачам, що для малого хлопчини то був найкращий подарунок. З тією шабелькою я вмить уявив себе бравим кіннотником верхи на вороному скакуні і помчав мерщій рубати ворогів. Хоча з вороним конем були певні труднощі через відсутність останнього, проте багата хлопчача уява сповна їх компенсувала наявністю справжньої шаблі.
     
     Спершу ворожі голови полетіли на своєму подвір’ї. Їхню роль змушені були взяти на себе високі бур’яни попід тинном, потім – на власному городі, де також добре дісталося картоплі та іншій городині. Але на війні як на війні, всякого буває, головне щоб мама не помітила та не сварила. І коли з ворогами на власному обійсті було покінчено, виникла необхідність закріпити блискучий успіх військової операції розширенням театру бойових дій. Вийшовши на порожню вулицю, бо всі були по роботах чи на городах, за сусідським тином мені в око впала велика гарна квітка, що викликаюче звисала на довгому стеблі аж на дорогу. Можливо, то комусь була і квітка, але не для озброєного справжньою шаблею сільського хлоп’яти. Тільки я один на ту пору міг розгледіти в ній самого головного неприятеля – короля ворожого війська, що нахабно визирав з-за тину ще й в короні з яскравих пелюсток!
     
     Підійшовши (себто, прискакавши на вороному коні) ближче та оглянувшись навколо, я з розмаху відтяв шаблею ту ворожу голову. Вона від несподіванки аж підскочила зі свого стебла і якусь долю секунди ніби затримавшись у повітрі та дивуючись, як так сталося, гепнулася додолу, гублячи свою корону з пелюстків. Не встиг я насолодитися в повній мірі остаточною перемогою, як тут, звідки не візьмись, втрутилися надприродні сили, або як зараз прийнято говорити – форс-мажорні обставини.
     
     Тим форс-мажором виявилась сусідська вже доросла дівчина, яка на той час закінчувала школу, а чи може вже закінчила та десь навчалась після школи, і на чийому подвір’ї росла та злополучна квітка. Лементуючи на пів-вулиці та нагороджуючи мене «найласкавішими» епітетами, вона міцно вхопила коміра моєї сорочки, не знаючи яку ж екзекуцію вчинити наді мною. Пояснювати цій розлюченій мегері що її квітка і не квітка зовсім, а ворожа голова, не було ніякого сенсу, тож я тільки зіщулився, чекаючи найстрашнішого. Моя уява малювала картини жахливіші одна одної: то як вона шмагає мене різкою по с…ці, то зачиняє в темному і вогкому холодному льосі, де з кожного кутка за мною слідкують по парі чиїхось очей, що світяться, то (саме страшне) веде за вухо до моєї матері, і мама з докором в очах дивиться на свого шалапутного сина.
     
     Проте доросле дівчисько вчинило дещо інакше. Не відпускаючи мого коміра, вона іншою рукою (о, верх хлоп’ячої ганьби і сорому!) відтягла на моїх штанцях з-заду резинку, потім тією рукою, що тримала коміра, щедро нарвала кропиви та засунула мені в штанці, боляче, наостанок, ляснувши резинкою.
     
     Сказати, що мене нижче спини вжалило сто ос – нічого не сказати! Тисячі змій разом вп’ялися у мої сідниці своїми отруйними жалами, пекельний вогонь палив моє сраченя і не думав згасати, а розгорявся все більше і більше, охоплюючи спину і босі ноги! Але саме важче було – не верещати від болю, щоб мама не дізналась і не дивилась на мене з докором.
     
     За всю історію воєн ще ні один великий полководець не повертався після нищівної поразки свого війська з таким пекельним ( в прямому сенсі цього слова) болем в душі і… нижче спини, як я! Чимдуж тікаючи від сусідського двору, я однією рукою відтягував резинку штанців позад себе, а іншою – обпікаючись, гарячково викидав оте кляте пекуче зілля, не забуваючи озиратися, аби хто не помітив моєї ганьби. Плакати я не плакав, бо все ж таки хлопець, тільки великі як горох сльози чомусь самі котилися по моєму обличчю та застилали мені дорогу (ні, не до дому), а до невеликої річечки, що споконвіку текла тут поза пастовнем, у прохолодній водиці якої я вбачав єдиний порятунок. І дійсно, з розгону плюхнувшись у її цілющу воду, я відчув певне полегшення, проте ще довго змушений був там киснути, поки хоч трохи вщух біль.
     
     Почувши, що мама гукає йти їсти, я мовчки виліз з води та почвалав додому, і хоч добре таки вимок у тій річечці, але сісти за стіл не міг – не давали великі пухирі від частування кропивою, тому їв стоячи, переживаючи, чи не помітить чогось мама. Вона, як мені тоді видалось, так і ні про що не здогадалась, тільки запитала, чому це я не граюсь шабелькою, та чому їм стоячи, і запропонувала сісти й поїсти по-людськи за цілий день.
     
     - Ай, чогось не хочеться, - разом відповів я на всі її питання і пішов кудись, аби мене менше хто бачив.
     
     P.S. Ще довго після того випадку, перед тим як вийти на вулицю, я визирав з-за тину, чи нема де поблизу моєї «виховательки». А все написане мною дійсно відбулось майже п’ятдесят років тому у тій частині села Улашанівка, яку ще й досі називають Бараннє. І «вихователька» моя, дякувати Богу, жива-здорова, мешкає там і понині. Може прочитає це моє оповідання, та й згадає той кумедний повчальний епізод.
     
     Андрій Щурик, м. Славута
     


Розміщено:
Ігор ПІГОЛЬ, громадський активіст,позапартійний, м.Славута  
+380972586091   slavuta2000@ukr.net


  коментарі: 2

читач : Гарне і тепле оповідання. Повіяло дитинством. Дякую, Андрію.  (написано 25.01.2013 в 16:08 з адреси: 46.63.78.45 unnamed.x-city.com.ua)
.ЮЗИК : З великим задоволенням читаю всі публікаціЇ А . Щурика . Для мене він служить , яскравим прикладом гідного украЇнця, та борця за незалежну УкраЇну. Він просто талант ! Такі як він громадські кориспонденти, у 2004 - 2010 -х роках , піднесли газету ; ТП ; на вершину айзбергу. За що і отримала відзнаку :Пробу золотого пера . Сьогодні на жаль , не той Миргород , Хорол річка не та ... Так і продовжуй Андрію , ти не один , ми з тобою . СЛАВА УКРАїНІ !!!  (написано 27.01.2013 в 10:26 з адреси: 46.63.78.45 unnamed.x-city.com.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 2 + 5 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День працівника державної виконавчої служби
св. Варвари

прогноз погоди
Який день на Варвари, такий і на Сави.
Коли на Варвари мороз приліз – ховай сани, бери віз.
Якщо на Варвари болото – зима буде красна, як злото.
Варвара показує дорогу, Сава мости мостить, а Микола пригвоздить.
Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває.

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


9 + 1 + 3 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік