Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       продам хату з земельною ...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,коваля виготовле...
Послуги:       Виготовляємо ковані вироби брами ,решітки,огоро...
      Всё по ЖКХ:
     http://dengi.ua/tarif/295388-Onlajn-konferencija-s-eks-ministrom-ZhKH-Alekseem-Kucherenko
...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 06.12.2012 КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗМІН І РЕФОРМ

Борис Герасимович ІВАНЮК з болем у серці згадує, як 20-річним юнаком був призваний 2 лютого 1944 року на війну і потрапив прямо в центр пекла - бій під Тернополем. Із Третім українським фронтом він пройшов до Польщі. І знову горнило війни - Вісловський плацдарм. Поранено його було під містом Ратибор у Німеччині. Закінчив війну на Ельбі, де відбулася зустріч із союзниками - американцями, які подарували йому перу- карський набір (що зберігає й донині). А далі було мирне жит- тя…
     Вміння, помножене на нев-томність і організаторські зді- бності, господарське уболіва- ння приносили успіх цій мудрій і працелюбній людині у всьому. Довгий час Борис Герасимович очолював городню бригаду, відкрив краєзнавчий музей села, завідував оздоровчим комплексом. З його ініціативи був зведений обеліск загиблим односе- льцям.
     Ця людина щодня залишає після себе великий слід в історії села. Останнім часом Б.Г.Іванюка часто можна побачити біля лазні, де він виготовив бетонного ведмедика. В очах сивочолого ветерана до цих пір горить вогник небайдужого ставлення до життя. Свої настрої і переживання він часто передає іншим через власні до-писи до газети «Трудівник Полісся», головним редактором якої ось уже більше 20 років працює уродженка с.Колом’є, заслужений журналіст України Віра Олександрівна Мальчук (дівоче прізвище – Дмитрійчук). На 90-річному ювілеї газети творчі земляки (див.фото) зустрілися в святковій атмосфері на сцені міського Палацу культури в Славуті...
     
     Моє рідне Колом’є - маленька часточка нашої прекрасної квітучої багатостраждальної України з його природою, Горинь-рікою, угіддями та озерами. Особливу увагу привертає пагорб із південно-західним схилом та родючими землями. Історія мого села насичена різноманіттям подій, вона сповнена контрастів і перемін. Життя ж бо підкидало все нові та нові випробування…
     Невипадково цією благодатною місциною навколо Поляні та Колом’я зацікавився колись пан Калиновський, який походив із роду Сангушків. Мені про нього розповідав старожитель села Семен Мазурець, котрий юнаком ніс службу в пана Яна. От чому, приміром, пагорб у центрі села, про який згадую вище, довгий час називали панським? Тут, біля ставу, Ян Калиновський і вирішив побудувати свій маєток. Звів великий цегельний дім із критим ганком, господарські приміщення. Обладнав прекрасний ставок із голландськими лебедями. У селі став діяти вітряний млин, почали будувати цегельню.
     На решті площі пагорба пан Калиновський вирішив посадити дивосад. Уже були замовлені у Франції саджанці. Біля водойми облаштовувалось місце для відпочинку. Господар нашої місцини любив природу, музику. Та, на жаль, його мріям не вдалося здійснитися: грянула жовтнева революція, почалась боротьба з панами-поміщиками, багатіями під гаслом «Фабрики і заводи – робітникам, землю – селянам!», Калиновський був змушений емігрувати, тобто, втекти з України.
     У 1917 році почалась нова ера с.Колом’є. Здійснилась віковічна мрія: селяни отримали наділи панської землі. Радість вихлюпувалась через край – село ожило, почало господарювати по-новому. Селяни стали обзаводитись сільськогосподарським реманентом, кіньми, худобою. Трудились, не покладаючи рук, бо – на себе. Через десяток років села було не впізнати. Але недарма кажуть: «Як дбаєш, так і маєш». От і стали одні заможними (пізніше їх охрестили куркулями), другі - середняками, а треті - комнезамівцями – це ті, хто занедбав свої землі або здавав їх.
     Таке життя продовжувалося недовго. 1930 рік розпочався для селян новим стресом, черговим випробуванням. Все, що було надбано тяжкою працею (насіння, інвентар, худоба та ін.), підлягало усуспільненню. Першими до СОЗу (Союзу обробітку землі) подали заяви незаможні комнезамівці, адже у них не було чого усуспільнювати. «Нездавальників» і куркулів розкуркулювали та висилали, все їхнє майно конфісковували. Репресій зазнали Дмитро Дробиш, Макар Мельничук, Левко Остапчук та інші.
     Село відтоді обкладалось обов’язковою (непосильною!) здачею зерна. Спецзагони за допомогою комнезамів вимітали з господарств усе дочиста! Це викликало у 1932-33 роках великий голод, через що десятки моїх односельчан загинули від голодної смерті. І тут знову всі погляди повертаються до панського пагорба, адже саме його обрали місцем центральної садиби СОЗу «Вперед до комунізму!» (пізніше його перейменували на «Червоний сівач»). Перший будинок під контору і комору звели з панських та куркульських приміщень. Також побудували кормокухню для працюючих. Правда, проіснувала вона недовго, оскільки усуспільнене продовольство дуже скоро розійшлося.
     Колгосп облаштували за рахунок державної праці на трудодні. Розрахунки проводились в кінці року: на трудодень нараховували 200-300 грамів зерна. Того, хто виявляв невдоволення, називали ворожим елементом. Люди жили під повсякденним страхом – оскільки ми перебували у прикордонній зоні, існувала загроза потрапити до списків неблагонадійних. У 1937-му почалися масові репресії…
     Але наш народ дуже терпеливий. Попри всі труднощі, проблеми і негаразди, колгосп помалу ставав на ноги, а селяни почали звикати до нового життя. Та всі плани перекреслив 1941 рік. Усе надбане, побудоване і напрацьоване було розграбоване й знищене в період німецької окупації. А закінчилася війна – довелося починати все з нуля. І знову труднощі, труднощі… Без техніки, коней, насіння слід було обробляти землю, відновлювати занедбане сільське господарство. В цей час була запроваджена державна позика його розвитку і відбудови, а також введений сільськогосподарський податок із обов’язковою здачею м’яса (40кг в рік), яєць (240 штук), молока (600л), картоплі, зернових тощо. І наш селянин, такий терплячий та працьовитий, знову впрягся у відбудову…
     На колишньому панському пагорбі збудували нові приміщення для утримання поголів’я худоби, коней. Стали обзаводитись технікою, завдяки чому різко підвищилась врожайність. Уже в 1965р. перейшли на грошову оплату праці колгоспників: другого числа кожного місяця можна було отримати зароблене. Виплачували й пенсію (14 карбованців на місяць). Наш колгосп став носити ім’я Куйбишева й все міцніше ставав на ноги. Побудували парниково-тепличний комплекс, тож наші овочі знали далеко за межами області.
     Але прийшов рік 1991-й… Збулася віковічна мрія наших дідів і прадідів: без повстання, війни і революції ми здобули Незалежність. Україна вистояла! Україна є. І знову – без землетрусу, цунамі, засухи, градобою та інших природних катаклізмів – не стало в селі справжнього господаря. Землі роздані та розпайовані. Позбулися техніки, худоби. Зате селянинові надана можливість розпоряджатися своєю часткою земельного наділу, а отже хазяйнувати на свій розсуд. Нам запропонували почати господарювати по-новому. На жаль, багато хто, а особливо престаріле населення, не можуть скористатися цією нагодою.
     …В Україні – переміни, реформи. З’явились мільйонери з мільярдерами, потроху стає на ноги середній клас. А селянинові, як завжди, залишаються випробування, труднощі і негаразди. Варто лише очікувати на краще хіба що в найближчому майбут- ньому.
     Борис ІВАНЮК, с.Колом’є.


  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

4 + 2 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6858
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


3 + 7 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік