Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 12.10.2012 ДО ПАЛІТРИ ЖИТТЯ СЛАВУТЧИНИ

Шановна Віро Олександрівно! Вирішив написати Вам з двох причин.
     Перша. Нещодавно я був приємно вражений новим виглядом «Трудівника Полісся». Пам’ятаю, що Ви завжди прагнули знайти найкращу друкарню для випуску часопису. І ось тепер газета стала чимось схожа на журнал. Видання приваблює читача різнобарв’ям, зразу ж дарує йому добрий настрій. Так що вітаю Вас із новим обличчям газети і кроком вперед. Сподіваюсь, «Трудівник» здобуде нових шанувальників.
     Друга причина – змістовність публікацій. З великим задоволенням ознайомився з добіркою матеріалів Станіслава Францовича Ковальчука «Цікавий екскурс, або Як розбудовувались Славута та район?», де показана ота повсякденна рутинна організаторська робота колишніх виконкомів міської та районної рад, направлена на соціально-економічний розвиток Славутчини.
     Мені пощастило працювати секретарем Славутського міськ-кому Компартії України у 80-і роки, якраз тоді, коли почалася чергова, але остання за радянський період, розбудова міста, та й району теж. Можна сказати, що тоді на Славутчині відбувалося щось подібне до економічного буму. Пригадуєте? На початку 80-х завершили комбінат «Естафета», потім збудували руберойдовий завод (директором його був Л.А.Артенюк), ще один корпус на заводі «Будфарфор» (директор М.І.Виростков), спорудили потужний цех силікатної цегли на заводі силікатних стінових матеріалів (директори А.Г.Супрун, Ю.І.Дреєр), змонтували цех для обсмажування цикорію на цикорієсушильному заводі (директор Л.А.Усатюк), ввели в дію надпотужний солодовий завод (директор А.І.Матвійчук), поряд за короткий час постав маслоробний комбінат на 400 тонн молока на добу (директор І.М.Мулярець), облаштували імпортну лінію з виробництва паркету в лісгоспі (директор М.С.Найчук), розширили виробничі площі в меблевому цеху (начальник С.М.Скрипнюк), почали будівництво цеху базальтової нитки. На заводі ЗБК виробництво збірного залізобетону сягнуло майже 140 тисяч кубічних метрів на рік (директор С.Ю.Сищук).
     А разом із цим розвивалася соціальна інфраструктура міста, зростала якість міського життя. З’явилися нові корпуси центральної районної лікарні - завдяки тодішнім голові райвиконкому Анатолію Максимовичу Гуменюку, людині мудрій, високопорядній і дуже відповідальній, та головному лікарю В’ячеславу Дмитровичу Барсуку. Було споруджено міську очисну каналізаційну станцію, стали до ладу артсвердловини, водогони та водоочисна станція (Ю.М.Семенюта, Б.С.Іванов). Славута ще й досі живе на цих потужностях, що були закладені під керівництвом Леоніда Михайловича Лавренюка, на той час – голови міської ради.
     Почалося будівництво житла в міському масиві «Сонячний». Був такий рік, що в Славуті здали майже 10 тисяч квадратних метрів житла! Потім на «Сонячному» виріс (буквально на ентузіазмі керівництва міста і району та начальника фірми «Прогрес» А.Д.Фрідмана) величезний спортивний комплекс, подібного якому ще до цих пір немає в радіусі 300 кілометрів. До речі, в Кам’янці-Подільському тоді теж розпочали точно такий же комплекс, але завершити його не зуміли, будова руйнується.
     А в районі? Це - будівництво Хмельницької АЕС, міста Нетішина, нових тваринницьких приміщень у колгоспах, багатьох прекрасних магазинів райспожив-спілки (головою правління був Л.І.Розенбліт, далі його змінила В.Р.Савчук) в селах району. Навіть важко перерахувати все, що тоді було зроблено, які величезні інвестиції були спрямовані на розвиток Славутчини.
     Ось тому доробок С.Ф.Ковальчука видається дуже цікавим.
     Поряд із цим маю намір доповнити його публікацію в тій частині, де йдеться про будівництво доріг у селах Славутського району. Дійсно, на зорі Незалежності нам вдалося знайти фінансові та матеріальні ресурси, щоб за короткий термін прокласти декілька десятків кілометрів бетонних, а це значить – вічних доріг на вулицях і фермах майже 35 сіл району. Такої протяжності бетонних доріг, як на Славутчині, не має жоден район області. З тих пір пройшло двадцять років, і хто знає, коли ще буде виконаний в Славутському районі такий обсяг дорожніх робіт.
     Станіслав Францович розповів про фінансовий бік того будівництва, але де були взяті матеріали, зокрема, цемент, не говорить. Саме про це й піде далі мова.
     У березні 1990 року я був обраний головою виконкому Славутської районної ради народних депутатів, якій підпорядковувалися села району та місто Нетішин. Буквально з перших днів роботи спробував з’ясувати, чи мав щось район від того, що кілька підприємств галузі будівельних матеріалів роками видобували у нас пісок і глину. Як виявилося, Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, який вивозив глину з Кривина, Хмельницький завод будівельних і залізобетонних конструкцій, облміжколгоспбуд, котрі забирали щорічно десятки тисяч тонн піску, нічого(!) не сплачували в бюджет району, практично ніякої допомоги району не надавали. Навіть на рідному Славутському заводі силікатних стінових матеріалів важко було придбати хоча б декілька десятків кубометрів силікатних блоків для потреб району, тоді як він теж працював на місцевому піску. Казали: «Давайте наряд і отримаєте блоки».
     Слід нагадати, що радянське народне господарство базувалося на засадах планової економіки, а тому всі ресурси розподілялися за фондами. На матеріали, машини, обладнання тощо потрібні були наряди з фондів облплану чи держплану. Райплан за тими ж самими нарядами отримував на рік мізерну кількість матеріалів. Для прикладу, один-два вагони цементу, тисячу листів шиферу. Чи можна було щось зробити в умовах такого постачання? А тут на тобі: на нашій сировині працюють такі гіганти будівельної індустрії, а райвиконком роками не може забезпечити потребу жителів району, бюджетних установ у тому самому шифері, блоках. Так далі бути не могло.
     І от тоді вирішив, що не дамо під кар’єри жодного метра землі без вигідних для району умов. Наказав заступникам не підписувати в разі моєї відсутності ніяких документів із відведення землі. Знав, що власники кар’єрів будуть невдоволені і, можливо, чинитимуть тиск через вищу владу. Але демократичні засади набирали все більшої ваги, почала зростати роль місцевого самоврядування у вирішенні життєвих проблем територіальної громади.
     Згодом питання відведення землі під кар’єр виникло знову, але вже конкретним чином. Якогось дня до мене в кабінет зайшов головний маркшейдер Здолбунівського цементно-шиферного комбінату й простягнув кілька паперів: «Підпишіть, це документи на два гектари землі під розширення кар’єру в Кривині - їду в Київ готувати постанову Ради Міністрів». Я зразу ж відповів, що підпишу лише тоді, коли укладемо з комбінатом угоду на співпрацю: мовляв ви відпускаєте нам без нарядів продукцію, а ми вам відводимо землю. Він сказав, що не може вирішувати такі питання, це компетенція директора, треба йому доповісти, а він уже скаже, як бути. З тим і залишив кабінет.
     Через день чи два зателефонував сам директор комбінату С.Й.Царук. Він досить емоційно висловив своє ставлення на мою пропозицію, вимагав підписати документи без усіляких угод, тому що комбінат відпускає продукцію лише за нарядами. І наголосив: якщо виконком затримає відвід землі, то це призведе до зупинки виробництва з негативними наслідками. Мені не залишалося нічого іншого, як знову повторити нашу про позицію, на що Сергій Йосипович пообіцяв повідомити про відмову у відведенні землі в облвиконком та Раду Міністрів. І дійсно, незабаром зателефонував мені заступник голови облвиконкому й запитав, що це я витворяю. Вислухавши пояснення, порадив не створювати конфліктної ситуації...
     Тим часом, нами був підготовлений проект угоди зі Здолбунівським комбінатом на виділення двох гектарів землі в обмін на відпуск без нарядів щорічно 10 тисяч тонн цементу і 100 тисяч листів шиферу для потреб Славутського району. Коли знову приїхав представник комбінату з документами, то йому замість підпису було вручено цей проект.
     Можна собі уявити обурення директора, коли він зателефонував мені й зразу випалив: «Ви що там у Славуті, з глузду з’їхали?! Я не маю таких лишків ні шиферу, ні цементу. Приїздіть, будемо говорити».
     Після кількох поїздок у Здолбунів угода, все ж таки, була підписана. Сергій Йосипович погодився виділити без нарядів, за заявкою райвиконкому 8 тисяч тонн цементу та 70 тисяч листів шиферу. Це була перша, але не остання, перемога виконкому в цій «кар’єрній» епопеї! Ми зразу почали вибирати виділені матеріали. Але постало інше питання: як використати стільки цементу? Вирішили, що краще за все будувати дороги. Он які вони гарні в Нетішині. Де ж узяти такі кошти?
     І от якраз тоді завідуючий ра-йонним фінансовим відділом Анатолій Степанович Новак доповів, що Міністерство фінансів відкрило спеціальний рахунок, з якого оплачується будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, у тому числі й доріг, за фактом виконаних робіт. Але скільки буде діяти цей рахунок, невідомо. Необхідно чимшвидше скористатися такою можливістю. Це була удача й ви нагорода нашим зусиллям: до цементу, здобутого “з боєм”, раптом додалися кошти для його широкого використання.
     За будівництво бетонних доріг із задоволенням взялося управління механізації (М.Ф.Бірюков) УБ ХАЕС. І селами району почали снувати бетоновози-міксери, розвозячи будівельним бригадам управління бетон. Добралися аж до Жукова, Марачівки, вулиці якої потопали у багнюці, потім – ще далі, до Малого Правутина, Манятина. Проклали дорогу навіть до Великого Правутина, до якого в негоду неможливо було не те що проїхати, а й пройти. І облаштували тут бетонне покриття навіть на фермі!
     Таким чином, будівництвом доріг на вулицях і фермах було охоплено, як я вже обмовився вище, більше трьох десятків сіл району. Як потім виявилося, Славутський район став єдиним в області, якому вдалося використати левову частку коштів, передбачених із того спецрахунку Мінфіну для всієї Хмельниччини. А принципова позиція виконкому відносно кар’єрів приносила позитивні результати.
     Комбінату будівельних матеріалів облміжколгоспбуду ми запропонували за розширення кар’єру замінити дерев’яний міст через Горинь у Стриганах, який часто зносило під час повені. Ця організація певний час зволікала з виконанням наших умов, але зрештою придбала у військових металеві конструкції й змонтувала той міст, який досі служить людям.
     А от інший наш партнер, Хмельницький завод будівельних і залізобетонних конструкцій, який до цих пір очолює поважна в області людина Анатолій Миколайович Корбут, на нашу пропозицію значно збільшив шефську допомогу колгоспу ім.Куйбишева с.Полянь - будівельними матеріалами, металом, виготовив документацію на міст через Горинь у Поляні. На його замовлення навіть почалися будівельні роботи на цьому мосту. Було зроблено кілька ростверків, завезені деякі залізобетонні конструкції. Однак через економічну кризу, що насунулась на Україну, завод припинив робити. І лише згодом естафету підхопила Хмельницька АЕС, на замовлення якої й був добудований цей важливий об’єкт, що став складовою маршруту №2 плану евакуації станції. Не обминули ми своїми вимогами і Славутський завод силікатних стінових матеріалів. Директору підприємства при черговому зверненні за відводом землі було запропоновано теж укласти угоду на відпуск без нарядів блоків і цегли. Після нетривалих переговорів ми з директором підписали такий документ, узгодивши його в облвиконкомі, де нас підтримав заступник голови І.В.Бухал.
     Отже, виконком вперше здобув право отримувати продукцію заводу без нарядів, причому, у значних обсягах: підприємство повинне було відпускати нам щорічно 3 тисячі кубометрів силікатних блоків і 2 мільйони штук умовної цегли. Це саме з цих ресурсів було виділено цеглу Клепачам на будівництво церкви та спортзалу в школі, на церкву в Манятині та багато інших об’єктів.
     Звичайно, цей досвід роботи виконкому був прийнятний в умовах радянської системи - тепер діють інші принципи, ринкові. Але то є сторінки нашої історії, які колись нам доручено було вписувати в соціально-економічну палітру Славутчини.
     Анатолій РОЗДОБУДЬКО,
     м. Хмельницький.
     


  коментарі: 6

Вдячний славутчанин : Дякуємо, Анатолію Григоровичу, за героїчні подвиги і трудову звитягу на стезі будівництва комунізму, але сидіть собі краще тихенько на своїй пенсії і сопіть у дві дирки, не розносьте затхлий сморід нафталіну. Ми вже давно оцінили рівень життя при вашій владі.
      P.S. Ви забули розповісти, як на*бавши свою московську владу, під видом ремонту збудували нову бібліотеку в Славуті, як Лавренюк, також на*бавши Москву, збудував очисні. Всі ваші здобутки - суцільна на*баловка. 
(написано 12.10.2012 в 09:00 з адреси:  194-59-132-95.pool.ukrtel.net)
В. Бондар : Уважаемый Анатолий Григорьевич! Очень важная статья. Спасибо. Сегодня многие думают что булки на деревьях ростут. Как говорится, большое видится на расстоянии и все познается в сравнении. Сам видел на свинофеме в колхозе у Василия Ивановича в Улашановке пол был белый от свинского поголовья, на откорме стояли сотни бычков. И это действительно были достижения. И все это производилось у нас. Кохозные дворы были полны всевозможной отечественной техники. Возможно она была по качеству ниже забугорной, но сейчас у нас своей никакой нет.
     Уверен что нужно больше рассказывать о прошлом, обо всем, ничего не утаивая. Пусть люди знают и думают. 
(написано 12.10.2012 в 10:29 з адреси:  121-40-133-95.pool.ukrtel.net)
22- RUS : Ни чО так "оккупанты" вместе с украинцами строили...  (написано 12.10.2012 в 10:32 з адреси:  46.23.146.177)
Славутчанин : А кінцевий результат, тобто полиці магазинів для пересічного совка? Кілька в томаті і 3,14зда в халаті! Тільки роздобудьки і жирували.  (написано 13.10.2012 в 08:34 з адреси:  97-90-124-91.pool.ukrtel.net)
Славутчанин : Розкажи но, Анатолію Григоровичу, як ти сприйняв проголошення Незалежності України, чи щиро радів з цього приводу?  (написано 14.10.2012 в 16:50 з адреси:  33-214-124-91.pool.ukrtel.net)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 1 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День працівників суду

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


3 + 2 + 3 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік