Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     Многие лета Порошенку П.А и Гройсиану В.Б а также отцу реформ Яценюку А П.Их всех на 2 срок ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 23.08.2012 СЛІД НА ОТЧІЙ ЗЕМЛІ

Робота практичного ветеринарного лікаря господарства - це важка справа навіть для чоловіка, а що вже говорити про жінку. Тільки любов до своєї професії і сила духу допомагали жінкам працювати в цій галузі й домагатись добрих результатів. Ми, чоловіки, у невідплатному боргу перед нашими колегами-жінками. Справедливо сказав свого часу про роль жінки в суспільстві гетьман Іван Мазепа: «А не мудра голова гетьмана з булавою, а не дужа рука козака з шаблею не дала того Україні, як многоплодная мати-жінка!»
     За часів Радянського Союзу в районі функціонувало 32 колективних господарства. В них утримувалось 53 тисячі великої рогатої худоби, 26 тисяч свиней, 16 тисяч овець, 100 тисяч курей, 4 тисячі коней. Ветеринарне обслуговування тваринництва здійснювали державна та відомча ветеринарні служби в кількості майже 80 спеціалістів. Із них головними ветспеціалістами господарств працювали 15 жінок
     
     Куди йдемо?
     Який лишаєм слід?
     Хто пам'ять змив,
      як дощик акварельку?
     Все менше рук,
      що вміють сіять хліб,
     Все більше рук,
      що тягнуть все
      у пельку.
     Ліна Костенко.
     
     Хочу розповісти про долю жінки, яка є типовою і характерною для багатьох жінок, які присвятили себе важкій, але благородній професії ветеринарного лікаря. Саме такою жінкою є колишній головний ветспеціаліст господарства «Сьомацьке» Тетяна Макарівна Ковальчук. Сильна, вольова, рішуча і наполеглива, вона майже 40 років продовжувала справу свого батька, колгоспного ветфельдшера, очолювала ветеринарну службу господарства. За високу професійність, безвідмовність та людяність вона й досі користується незаперечним авторитетом серед жителів села та колег.
     А народилася ця жінка майже за 50 років до дня проголошення Незалежності України - 24 серпня 1942 року в багатодітній сім'ї колгоспників у селі Сьомаки. Крім неї, в родині підростали ще шестеро братів та сестер. Батько, Штангрет Макар Іванович, був колгоспним ветфельдшером. Він, як і більшість ветеринарів того часу, закінчив лише однорічну ветеринарну школу в Кам'янці-Подільському. Хоча, потрібно відмітити, що її випускники були дуже добре підготовлені до роботи, чого не можна сказати про теперішніх випускників ветеринарного факультету Кам'янець-Подільської академії...
     З дитячих років маленька Таня бігала до батька на ферму і спостерігала за його роботою. В післявоєнні роки колгоспи були дуже бідні, а тварини на фермі - ще бідніші. «Мені було жаль дивитися на виснажених, безпорадних телят, яких лікував батько, - розповідає Тетяна Макарівна, - то я завжди старалася кинути їм у годівницю хоч жменю сіна...
     Ось чому після закінчення Сьомацької восьмирічної школи дівчина вирішила вступати до Кам'янець-Подільського сільськогосподарського технікуму й вчитися на ветеринара. Після закінчення його в 1961 році з дипломом ветфельдшера повернулася в рідне село і була призначена на посаду головного спеціаліста господарства. То був важкий час. Приміщення, в яких утримувались тварини, не утеплювалися, не мали вентиляції. В них завжди відчувалась підвищена вологість, гуляли протяги, накопичувався аміак. На фермі не було механізації. Щоб нагодувати корів, доярки кошиками носили із двору силос, кормові буряки, солому. Напували худобу теж із відер вручну. То була неймовірно важка, непосильна праця!
     «Уже пізніше, навчаючись на курсах із підвищення кваліфікації, я дізналася, що жінкам не можна піднімати вагу понад 20кг, - згадує Тетяна Макарівна. - Але мої подруги-доярки цього не знали: вони за робочий день переносили по 3-4 тонни кормів! Як не парадоксально, але працювати на фермі в той час було навіть престижно, бо це була «штатна» постійна робота, де можна було заробити більше, ніж у рільництві. Щоб влаштуватися на ферму, потрібно було пройти відповідний конкурс. А годівля тварин тоді була низької якості, неповноцінна: переважали солома, силос та кормові буряки. На таких кормах поголів'я було нижче середньої вгодованості, мало низьку продуктивність. Від однієї корови за лактацію надоювали менше 2000 літрів молока”.
     Найбільше Тетяні Макарівні доводилось займатись лікуванням молодняка телят до шести місяців від бронхопневмонії, яка тоді була масовою - в день по 20-30 телят. І хоч за таких умов годівлі та утримання лікування було малоефективним, разом зі спеціалістами Берездівської дільничної ветлікарні ветфельдшер працювала, не покладаючи рук, боролася за життя кожного телятки. На початку ветеринарної кар'єри Т.М.Ковальчук дуже бракувало практичних знань. Через це вона себе не раз картала і завжди переживала, але рук не опускала. Найчастіше за порадою зверталась до районного епізоотолога Володимира Івановича Шафранського, він мав великий професійний досвід і щедро ним ділився. А ще, як каже Тетяна Макарівна: «Терпляче вислуховував мене, а потім розказував, що і як потрібно робити. За цю науку я йому дуже вдячна і ніколи не забуду цю благородну людину».
     Так у повсякденних клопотах і роботі проходило життя. Зимою і весною цілісінькими днями пропадала Тетяна Ковальчук на фермі біля хворих телят. Мама їй навіть обіди туди приносила, та й батько теж допомагав чим міг. «Я перед ним і поплакати могла, - згадує досі ті часи жінка. - А коли в мене було успішне лікування, то я батькові першому хвалилася, що от, мовляв, і я вже щось знаю та вмію. Він на ці слова тепло усміхався і говорив «дай то Бог, щоб ти все знала і вміла, але час покаже» Так приходив досвід…
     На думку Тетяни Ковальчук, головне для ветеринарного спеціаліста - це правильно поставити діагноз хворій тварині. Для цього дуже багато потрібно знати, та й саму тварину розуміти. Ну, а якщо діагноз правильний, то і лікування ефективне. Значить, тварині життя продовжується, а господарству - прибуток. Ветеринарному спеціалісту, звичайно, за те – шана і авторитет, який важко дістається і який за гроші не купується.
     Дуже часто Тетяна Макарівні доводилося боротися з несправедливістю у ставленні до ветеринарних спеціалістів. Недоліки в годівлі, догляді та утриманні призводили до загибелі тварин, а крайнім називали… ветфельдшера: мовляв, він не вміє лікувати! Десятки разів їй доводилось виступати на засіданнях правління господарства і переконувати горе-керівників, що проти безгосподарності наука ще ліків не придумала!
     Загартована життям, Тетяна Ковальчук не звикла терпіти поразки, а постійно захищала честь своєї професії. За всіма випадками загибелі худоби вона в актах давала свої висновки і пропозиції, й правління господарства змушене було з ними рахуватись. Так, за її пропозицією в селі був побудований типовий (чи не найкращий в районі!) літній табір для корів, трохи пізніше - для свиней, що значно покращило показники збереження поголів'я та підвищило його продуктивність. Бо для Тетяни Макарівни, як спеціаліста, найгірше було бачити біль і страждання в очах хворої тварини й відчувати свою безпорадність допомогти їй. Хоча, на жаль, ніякий лікар від цього не застрахований.
     Пригадується жінці сувора зима 1983 року. До Нового року залишалося три дні. Пізнього вечора прибігає до її хати хлопчик із ферми й схвильовано говорить: «Тьотю, на фермі у корови теля народилося! А за ним вийшло щось таке велике червоне... Мене послали за вами. Біжіть на ферму!». Нашвидкоруч одягається і мерщій до худоби. А в приміщенні корівника бачить жахливу картину: у стійлі лежить виснажена корова, а за нею - вся матка. Скільки ветфельдшер не мучилась біля неї, а потуги не припиняються, матку вправити не вдалося. Нічого іншого не залишалось, як скласти акта на вибраковку, та й вранці самій везти корову на м'ясокомбінат.
     Дорогою зустріла головного ветлікаря району Леоніда Ілліча Гоніка, який, після чергової «накачки» в райкомі їхав у закріплене господарство «піднімати молоко». Зупинила машину й звернулась до нього, щоб підписав акт вибраковки й видав свідоцтво відповідної форми. Л.І.Гонік був людиною емоційною й гарячкуватою. Одразу накинувся на Тетяну Макарівну, мовляв, як ти смієш, сяка-така, турбувати мене такими дрібницями, в мене... Але закінчити йому цей словесний шквал емоцій жінка не дала.
     «То я вчора дві години валялася на морозі біля корови - це для вас дрібниці? - тут уже не стрималась Тетяна Ковальчук. І начальник почув такі міцні словечка на свою адресу, яких в словниках не знайдеш. - Якщо не отримаю зараз цих документів, то їду прямо до Валентини Терешкової!».
     Леонід Гонік, отримавши здачу, грюкнув дверцятами УАЗа й рвонув від гріха подалі. А Тетяна Макарівна поїхала своїм маршрутом. Перед Славутою її зустрів ветлікар-епізоотолог і вручив всі необхідні документи. Як з'ясувалося потім, трохи охолонувши, Л.І.Гонік таки заїхав у сусіднє село до ветфельдшера колгоспу Ніни Іванівни Пойдюк і звернувся до неї з питанням: «Чи правда, що Тетяна може поїхати до Терешкової?» «Та ви що, Леоніде Іллічу, не знаєте Тетяни, - здивувалась Ніна. - Вона може не тільки до Терешкової, а й до вашого тезки, самого Брежнєва, добратись. Вона в нас така!» Головний ветлікар району прямо з ферми зателефонував тоді в районну ветлікарню й наказав терміново підготувати всі необхідні документи для Тетяни Ковальчук, що й було зроблено.
     Одного разу, ще на початку своєї діяльності, поїхала жінка в районну ветаптеку за медикаментами. Завідуючий аптекою подивився у свої папери, підвів голо- ву й говорить: «Ти, Тетяно, медикаментів сьогодні не отримаєш, бо на колгоспному рахунку немає грошей». «Медикаменти мені потрібні сьогодні!» - не відступала Тетяна Макарівна. Побачивши, що ніхто слухати її не збирався, жінка грюкнула дверима й пішла з аптеки прямо в райком партії до першого секретаря.
     «Галина Григорівна Архіпова уважно вислухала мене, - згадує Т.М.Ковальчук, - подивилась на мої жовті від йоду та мазей руки, напоїла чаєм. Їй, очевидно, сподобалася та рішучість, з якою я, як спеціаліст, захищала інтереси господарства і хворих телят. «Повертайся в аптеку, - сказала вона, - я тобі допоможу». Коли я прийшла знову до аптеки, завідуючий разом із помічницею якраз вантажили медикаменти в автомобіль. «Не знав я, що ти така бойова», - пробурчав він невдоволено. «А тепер будеш знати!» - відповіла я і, задоволена перемогою, поїхала лікувати своїх телят”.
     На плечі Тетяни Макарівни й таких, як вона, трудівниць випала нелегка доля підтримувати тваринництво у важкі для нього часи. Але жінки не шкодували для цього здоров'я і сил, робили все можливе, щоб тварини були здорові. Й сьогодні, згадуючи ті роки та дні, ветеран ветмедицини цим пишається.
     «Мені не соромно за прожиті роки, - каже ювілярка. - Дякую Богу і людям, що я дожила до того часу, коли тваринництво району, хоч і з великими потугами, та все ж стає на шлях розвитку, краще годується й утримується. Найвищою насолодою для мене є вигляд здорової, ситої тварини, яка знаходиться в комфортних умовах. Радію я і за своїх колег-ветеринарів, за те, що в умовах ринкової економіки їх роль та значення зростають, що є закон про ветеринарну медицину і що нас, ветеранів, шанують та не забувають. Значить, наша праця не була марною, кожний з нас на цій землі не випадковий. Кожний до чогось покликаний, і кожний по собі залишає слід».
     Слухаю розповідь Тетяни Макарівни і захоплююсь нею. У народі кажуть: «Трудом праведним не наживеш палат камінних». Це про таких, як вона, наш ветеран. Бо живе жінка в скромній затишній хаті на околиці села, яку побудували з покійним чоловіком та з допомогою односельців. Проте, хто побував у цій хатині, той знає про безмежну, істинно українську гостинність і щедрість її господині. І хоч не має Тетяна Макарівна «палат камінних», вона за ними й не жалкує. Бо має повагу і шану від людей, якої не мають і не будуть мати власники «крутих» особняків. І це - її найбільше багатство!
     Завтра, у День Незалежності України, Тетяна Макарівна буде відмічати свій вагомий ювілей - 70-річчя від дня народження. Асоціація спеціалістів ветмедицини району щиро і сердечно бажає їй міцного здоров'я, багато років життя, а ще щоб дні її не були однаковими, ночі - безкінечними, а друзі - небажаними.
     О. ЛЯШОК, голова Асоціації спеціалістів ветеринарної
      медицини району.
     


  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 2 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День працівників суду

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 3 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік