Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Продам недорого часник. ...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,ковалят097214882...
Послуги:       САМОЗАХИСТ ДЛЯ ЖІНОК
   &nbs...
     ГО "Славутське міськрайонне об`єднання "МАЙДАН" збирає гумові авто-покришки, горючі суміші для "коктейлів Молотова" і арматуру для відпраки у Киїів на Майдан-3. (Штаб ГО "Майдан" на 4-му поверсі "ОТЦ") ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 23.08.2012 СТО ЩАСЛИВИХ РОКІВ ГАННИ ЗАХАРЧУК

Вона народилася напередодні Першої світової війни, над її дитинством пронеслися буревії громадянської, юність співпала з жахливими часами колективізації і голодомору, а Велика Вітчизняна відібрала в неї найдорожче – перше і єдине на все життя кохання, батька її дітей…
     Сьогоднішня наша розповідь - про одну з двох довгожительок нашого району, які перетнули 100-літній життєвий рубіж, Ганну Леонтіївну ЗАХАРЧУК із Ставичан.
     
     ЖИТТЯ
     З’явилася вона на світ у віддаленому від райцентру мальовничому селі Ставичани 7 серпня 1912 року, якраз в день Святої Ганни, у простій селянській сім’ї. Батьки так її і нарекли. І з того часу Ганна Леонтіївна вважає цю святу своєю покровителькою й саме їй завдячує своїм довгожительством. З маленьких років дівчинка пізнала всі труднощі селянської праці. Бо ж життя у селі – це не лише ранкова зоря і вечірній місяць, жайворонок у небі і чудова природа. Це насамперед - виснажлива важка праця на межі людських можливостей, це піт і сльози, огрубілі руки і криваві мозолі, відчай і зневіра, які мимохіть западають в душу.
     Ганна так і не змогла отримати освіту, всю себе віддавала роботі. Невеликими промінчиками щастя, віддушиною від важких буднів стали зустрічі з коханим Василем, односельчанином. А потім, як кажуть, покохалися та й побралися. В 1933 році з’явилася на світ їх первісточка – Віра. Радощам молодого подружжя не було меж. Через декілька років, в 1937р., народилася друга донька – Ніна. Життя поступово налагоджувалося, молода сім’я ставала на ноги. Та прийшла біда, яка перекреслила все життя не лише Ганни, а й її рідні – почалася війна. І саме в цей страшний 1941 рік народилася третя донька – Тетяна. Згодом пішов на фронт чоловік Василь, і всі сімейні та господарські турботи лягли на жіночі плечі.
     Але Ганна не занепадала духом: встигала і на роботі в колгоспі, і доглядати за дітьми. Й не було в її житті страшнішого дня, коли вона дізналася про те, що її Василь загинув у тій сумнозвісній «кривавій м’ясорубці» під Тернополем, де і був похований. Скільки сліз було виплакано, скільки недоспаних, а то й взагалі безсонних ночей провела Ганна! Про це знає лише вона. Світ, здавалося, згас для ще зовсім молодої жінки, якій тоді було ледве за тридцять. Відчай огортав душу, в серці бриніли невимовна туга і печаль, не було бажання жити й руки, здавалося, опускалися від горя. Але ж на неї дивилися оченята трійки маленьких дівчаток – найменшенькій ще не було й трьох рочків. І це ж були не лише її, а й Василеві кровиночки, діти її Василя, який лежав у далекій тернопільській землі. Вони - то його слід, його пам’ять на цій грішній землі. І заради них, заради пам’яті свого чоловіка варто було жити! Це й стало переломним моментом у житті Ганни.
     
     ПОДВИГ
     А далі почався її насправді людський і материнський подвиг. Бо воєнні і повоєнні сорокові та п’ятидесяті роки були чи не найважчими в нашій сучасній історії. Голод, розруха, нестача найнеобхіднішого…І уявіть собі Богом забуте село та жінку з трьома маленькими дітками. Ганна Захарчук жила, зціпивши зуби, зібравши всю свою силу волі в кулак заради єдиної мети – врятувати дітей, виростити їх усім смертям назло! Працювала з ранку до ночі, часто за мізерну платню в бідному колгоспі, відмовляючи собі в найнеобхіднішому, все віддаючи дітям. Тепер вона, маючи за плечима 100 літ, каже: «Не було такої роботи, якої я б не виконувала. Це і ферма, і поле, і сівба, і жнива, і різні роботи…» Напевно, ця постійна зайнятість, праця до виснаження й допомогли Ганні вистояти в ті важкі роки.
     «Були в мене можливості вийти вдруге заміж, - згадує довгожителька, яка має прекрасну пам’ять. - Знаходилися люди, які хотіли взяти мене й з трьома дітьми, навіть сватів засилали. Але я вирішила зостатися вірною пам’яті свого загиблого чоловіка заради наших дітей». Що можна додати до цих слів? Це - відповідальна і чесна позиція людини, жінки і матері, яка жертвувала особистим щастям, а разом із тим залишалася вірною своєму коханому. Звичайно, в горі Ганна Леонтївна не була одинокою – вона повсякчас відчувала допомогу рідних, односельців. Зрештою, їй, як вдові полеглого воїна, матеріально допомагала й держава. Але все ж, головне залежало від неї, від її сили волі, завзяття і працелюбства.
     А тим часом вижити в Ставичанах ставало все важче. Багато молоді з навколишніх сіл виїздило в міста у пошуках кращої долі. Вирішили спробувати щастя йдві доньки Ганни Леонтіївни – старша Віра і молодша Тетяна. Вони поїхали в Донецьку область. Про їх нелегкі пошуки роботи, житла, непрості життєві обставини на новому місці можна було б написати окрему статтю. Але тут відзначимо, що, хоч і з труднощами, ставичанки все ж прижилися в новому краї, створили свої сім’ї. Вдома з матір’ю залишилася Ніна, яка теж працювала в колгоспі. Разом зі своїм чоловіком і матір’ю вони на місці старенької хати збудували нову. Та час брав своє. Чотири роки тому чоловік Ніни помер, сама вона теж хворіє. Отож молодша донька Тетяна повернулася з Донбасу і ось уже котрий рік доглядає Ганну Леонтіївну, віддячуючи їй за її материнський подвиг. Бо ж знають дочки, що не було і немає ближчої й ріднішої людини, яка зігріє серцем у важкі хвилини, витре сльози відчаю, все зрозуміє і простить. Ось так і живуть вони в Ставичанах – мати і дві доньки. А ще має Ганна Леонтіївна 5 онуків, 13 правнуків, 3 праправнуків. Правда, нікого з них у селі нині не залишилося: розлетілися вони чи не по всій Україні, найбільше - в Донецькій та Рівненській областях.
     
     СВЯТО
     Цьогорічний ранок 7 серпня в Ставичанах видався сонячним і погожим. Вже близько 9 години до обійстя Г.Л.Захарчук почали під’їздити автомобілі, сходитися люди, щоб привітати ювілярку з незвичною для нас подією – 100-річчям від дня народження! Першими Ганну Леонтіївну поздоровили голова Славутської районної державної адміністрації Олег Анатолійович Несен та голова Славутської районної ради Л.А.Радзивілюк. Крім побажань міцного здоров’я, щастя, спокою, благополуччя, очільники району вручили ювілярці вітальну Адресу від Президента України В.Ф.Яну- ковича, від Славутської районної ради, цінні подарунки. На цих імпровізованих урочистостях, що відбулися біля ганку звичайної селянської хати, також із вітаннями виступили в.о.начальника управління праці і соціального захисту населення К.С.Миколайчук, сільський голова В.В.Гуменюк, голова ветеранської організації О.І.Захарчук, соціальний працівник та інші. А учні місцевої школи разом із директором та вчителями вітали нашу героїню не лише словами, а й віршами. Ніхто не прийшов з порожніми руками – були цінні подарунки, грошова допомога і квіти.
     Квіти, квіти… Їх було, здається, найбільше. Ювілярка сиділа на ослінчику, і вони просто лягали не лише до рук, а й до ніг цієї мужньої й по-своєму красивої жінки, яка всупереч нелегкій долі зуміла прожити 100 щасливих років! Якби ви, шановний читачу, могли бачити очі цієї жінки в ті хвилини вітань, якби ви могли чути слова вдячності, що крізь сльози зривалися з її вуст!.. Потім дорогу людину вітали рідні, які приїхали з далеких країв. Їх ви можете бачити на фото, хоча, це ще не всі, решта мала приїхати того дня трохи пізніше. Та й зранку найближчих родичів ми нарахували близько 30. Ну, а донька Віра з Донбасу не змогла приїхати через хворобу, зате прибули на ювілей бабусі її син із дружиною та двома дітьми.
     Я мав можливість поспілкуватися і з самою ювіляркою, і з її доньками та іншими родичами. Мене вразило те, з якою трепетною любов’ю всі рідні ставляться до Ганни Леонтіївни. Неабияке життя і роки не пошкодували її - без сторонньої допомоги вона вже обходитися не може. Але, розмовляючи з довгожителькою, не міг не звернути уваги на її чудову пам’ять і на те, як вона чітко і виразно розмовляє: згадує своє життя, чоловіка, дітей. Шкодує, що ніхто з онуків і правнуків у селі не залишився. А на запитання про секрет її довголіття відповіла щиро: «Немає ніякого секрету – завжди важко працювала на землі, вірила в Бога, любила свого чоловіка і дітей. Через це так довго живу: дай, Боже, всім так жити!»
     Юрій КАТИШЕВ.
     



  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 7 + 3 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6859
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


4 + 9 + 4 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік