Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 16.08.2012 ХОРОШЕ СЛОВО – ЛІКИ ДЛЯ ДУШІ

Представляючи читачам народну письменницю Зою СТРИХАРЧУК зі Славути, нова книга якої під назвою «Земні гріхи наші» нещодавно з’явилася у світ завдяки Сергію Васильовичу Буряку і видавцеві з Шепетівки Зіновію Фрейліхману, хочу сказати слово про глибоку внутрішню інтелігентність її авторки – ту, що прирікає цю надзвичайну жінку жити з почуттям вічного боргу, винуватості перед людьми і землею.
     За зовнішньою полегкістю викладу думок і веселою вдачею, багатогранним талантом самобутньої майстрині Слова криється велика мужність цієї жінки. Зоя Романівна, потрапивши в автомобільну катастрофу, перенесла дванадцять операцій, щоб стати на ноги й творити для людей. Усе пережите вона сприймає як Боже випробування і тепер у своїх духовних піснях возносить хвалу Господу. Можливо, зовсім скоро ми триматимемо в руках ще й збірник духовних поетичних творів авторки. А поки насолоджуймося її прозою, зібраною в майже 300 сторінок «Земних гріхів наших». Що ж думає про своє життя і творчість сама авторка?
     - Зоє Романівно, не так давно Ви стали переможцем Всеукраїнської акції «Зорі надії», в якій взяли участь творчо обдаровані інваліди, й були нагороджені Дипломом Міністерства соціальної політики України. Як вдається Вам навіть у важкі хвилини підніматися над власними бідами, не пускати в душу відчуття приреченості?
     - Доля повела мене крізь колючі терни, поєднавши мою біду з людськими бідами. Але я ніколи не занепадала духом. Адже життєві смуги не можуть бути увесь час чорними! Переконана: все, що з нами трапляється, посилається нам із неба для випробування. Ось чому слід сприймати життя таким, яким воно є, і радіти кожному промінчику сонця, кожній квіточці та росиночці на ній. А ще - вірити й надіятися! Бо ж надією й вірою живе людина.
     - У Ваших творах завжди присутнє, як висловилася в передмові до книги Ваша подруга і колега народознавець Марія Караван, «складне сплетіння людських доль». Звідки черпаєте таке знання внутрішнього світу своїх героїв, їх характерів?
     - Кожен із нас несе свій хрест на свою Голгофу, тільки в одних він легший, а в деяких - важчий, а, буває, для декого взагалі стає непосильною ношею. Проте людина все ж його терпляче несе, доки Господь терпить... Для мене ж кожна людина - це великий світ, а життя її - Вічність у мініатюрі. А ще я не забуваю, що кожному з нас дається певний час для вдосконалення душі. Отож, мої твори просто списані з життя звичайних людей, з якими звела мене доля. То як їх мені не знати?
     - Відомо, що свої найперші прозові твори Ви написали в лікарняній палаті… Так з’явилася перша збірочка бувальщин під назвою «Криниця долі». Що взагалі спонукало Вас до літературної творчості?
     - Я весь час усвідомлювала, що прийшла у цей світ недаремно. От тільки не знала, скільки мені відведено і чи встигну я зробити те, що не давало спокою ні вдень, ні вночі. Я так воліла жити, жити! Бо так мало ще зробила... В той важкий для мене час я могла лише писати...
     - Чи можете пригадати бодай одну знакову зустріч, яка позначилася на Вашій творчості, запала в серце назавжди?
     - Запам’ятала одного чоловіка, що пересувається на візку. Для нього це триває вже більше тридцяти(!) років. Він знає, що йому ніколи не стати на ноги, що не буде вже працювати за спеціальністю, яку любив понад усе в світі (він був інженером-будівельником). Але цей мужній чоловік не занепадає духом. Як не дивно, він знайшов себе в іншій справі, можливо, далеко не чоловічій: робить квіти з усього, що потрапляє до його рук, і настільки чудово їх виготовляє, що, здається, вони аж пахнуть! Так і я. Я знайшла сама себе у своїй творчості. І мені відрадно від усвідомлення того, що можу щиро віддати часточку свого серця читачеві.
     - То до чого ж Ви прагнете своїм відкритим серцем, коли беретеся за перо?
     - Хочу, щоб кожна розповідь не пройшла безслідно, щоб допомогла людині чіткіше зрозуміти зміст подій, які відбу- ваються навколо нас, і давала певний орієнтир на майбутнє. Щоб моє слово було своєрідним світочем у темних тунелях буденності, а люди, особливо молодь, не повторювали чужих помилок. Адже життя наше таке складне... Нам вищі сили ніби вказують життєву дорогу, якою потрібно йти, ми все одно сходимо на узбіччя, де спотикаємось об гостре каміння, не прислуховуючись до голосу власної душі та мудрих порад ближніх. Своєю творчістю я прагну переконати читачів, як важливо буває вчасно зрозуміти й покаятися, попросити прощення у всіх, кого несвідомо чи свідомо образив, і почати все спочатку. Адже це зробити ніколи не пізно, допоки живий… Думати й дбати треба про щастя інших – і тоді обов’язково знайдеш своє. Ось такою головною метою керувалась й керуюсь я в написанні своїх творів.
     - Маєте неабиякий «архів» власних спостережень. То що в житті людини, на Вашу думку, найважливіше?
     - Ну, звичайно, бути собою, жити в злагоді з власною совістю! Ось чому я пишу про те, як важко протистояти несправедливості й виборювати свою правоту, і як важливо розуміти себе та інших людей. На життєвих перехрестях я намагалася помітити найсуттєвіше, іноді найпотаємніше, найсокровенніше, що заховане у найглибшому закутку душі... І виносила це на суд читача.
     - То Ви вважаєте себе мудрою людиною?
     - Кажуть, мудрість не завжди приходить вчасно: частіше з роками, після багатьох зроблених нами помилок. Отож, усі ми поволі збираємо докупи оті дорогоцінні перли “мудрості” та робимо певні висновки... У своєму житті я теж зрозуміла багато. Події, які траплялися в моїй долі, навіть найнеприємніші, були недаремними. А всі люди, котрі оточували мене, і навіть недруги, насправді стали моїми вчителями, бо навчили мене розмежовувати добро і зло, робити правильні моральні висновки, пізнавати істину, що й привело мене до справи, якою я займаюся.
     - Людей пера часто називають совістю нації. Що могли б сказати про це Ви з висоти особистого життєвого й, врешті, письменницького досвіду?
     - У мене, як бачите, немає корони на голові чи особливої самовпевненості в тому, що все, що я скажу чи зроблю, - правильно. Але як можу, так і стараюсь жити за правилом: якщо хочеш вберегти чистоту душі, то не посилай нікому чорних думок... Часто я буваю самокритична, не люблю хвалитися - гадаю, що коли ти чогось заслуговуєш, то тебе люди самі помітять. Совість нації на совісті кожного з нас тримається! Я так думаю.
     - Що допомагає Вам долати труднощі в житті?
     - Скажу відверто, в екстремальних ситуаціях я миттєво знаходжу вихід з будь-якого скрутного становища. Бо взагалі я - людина з гумором, я – сильна, і моїх сліз майже ніхто не бачив (окрім подушки, хіба що). Як можу, так і стараюсь стійко триматися на гребені бурхливих хвиль свого житейського моря. Та здебільшого у всьому намагаюсь знайти щось веселе, і це мені дуже допомагає в житті. По-перше, приносить полегшення, й буває досить часто так, що якесь непорозуміння чи навіть конфлікт вдається легко владнати жартами чи дотепом. А ще постійно волію, аби те, про що я пишу, стало хоч малесеньким промінчиком, який постукав би у чиєсь темне віконечко й прогнав геть смуток ...
     - Як Ви думаєте, книга «Земні гріхи наші», яку Ви так довго готували до друку й нарешті маєте щастя тримати в руках, наче новонароджену дитину, та піднести її людям, стане їм близькою й зрозумілою?
     - У книзі "Земні гріхи наші" я створила образи простих людей з усіма їхніми світлими і темними сторонами, негараздами та проблемами. Власне, я написала про те, як важко буває їм порозумітися в цьому складному сьогоденні. Але як же важливо зрозуміти одне одного! Основний стержень моїх повістей, бувальщин, оповідань - це життєві перипетії, які обов’язково виникають у тих, хто йде неправильним шляхом, а, спотикаючись, бреше, лукавить та в результаті сам заплутується у власних тенетах. І тоді, як правило, все повертається бумерангом: життя стає нестерпним, а потім приходить запізніле каяття...
     У книзі йдеться і про велич справж-нього кохання, без якого не можна уявити повноцінного існування людини на землі. То хіба не цього чекають нині читачі?
     - Знаємо, що багато місця в своїх творах Ви й справді відводите коханню та жінці. Невже так не довіряєте чоловічим почуттям?
     - На мою думку, про жінку можна говорити день і ніч, бо вона, мов північне сяйво, незбагненна... І кожна з нас (навіть при усій своїй суворості) прагне взаємного кохання - великого, романтичного, незрівнянного. Отож, створюючи певний жіночий образ, я намагаюсь показати всю сутність жінки, підкреслюючи найголовніше в ній, щоб вона залишалась собою.
     - А щось із особисто пережитого Вами у творчості знайшло відбиток?
     - Є в мене повість "Шалена", яка завершує книгу "Земні гріхи наші". Це - психологічна драма життя, в якій я відтворила образ сільської дівчини, що вийшла у світ абсолютно непристосованою до несподіваних життєвих круговертей (майже такою була і я!). Змальовуючи головного персонажа, оту «шалену», я поставила перед собою основну мету: застерегти молодь від подібних вчинків, аби вона не спіткнулася об камінь зла, а найголовніше - зберегла змолоду честь, чистоту своєї душі - заради майбутнього щастя. Моя героїня вчасно зрозуміла свої помилки, схаменулася і вийшла на правильний шлях. Так, власне, склалося і в моєму житті.
     - Зоє Романівно, насамкінець що хотіли б Ви сказати тим людям, які читатимуть книгу «Земні гріхи наші»?
     - Перший примірник своєї книги я адресувала, звісно, людині, котра знайшла в своєму серці любов до моєї творчості й… матеріально підтримала мене. Це – Сергій Васильович Буряк. Якби не він, ця книга ще довго лежала б у рукописах. Він дійсно милосердна людина і гідна представляти наш округ у Верховній Раді. Нехай кожне слово, яке я написала від чистого серця, примножить його духовні здобутки й допоможе здолати всі перепони на життєвому шляху! А читачам скажу, як написала в одній своїй пісні: «Хороша пісня і хороше слово – то є найкращі ліки для душі. Як квіти в росах, росах світанкових, квітуймо і єднаймося усі!»
     Спілкувалася Віра МАЛЬЧУК,
     фото автора.
     


  коментарі: 1

Настя : Її книги справжні чудеса!  (написано 23.12.2014 в 19:57 з адреси:  92-212-178-94.pool.ukrtel.net)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 1 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День ліквідатора

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 3 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік