Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 05.07.2012 ДОЛЯ ХЛІБОРОБА

Днями Івану Охрімовичу ПАРХОМЧУКУ минуло 85 років… Ця людина із тієї славної когорти ветеранів праці, котрих називають гвардійцями п’ятирічок. Це вони самовіддано працювали в полі по 14-15 годин на добу, збагачували державну комору добірним збіжжям.
     
     Нелегка дісталась йому доля – народився у незаможній сім’ї в Сьомаках. Батьки першими записалися до місцевого колгоспу. На жаль, сімейне життя їх не склалося – розлучилися, коли два їхні сини булим ще малими. Голод 1933-го діти пережили завдяки дідові, котрий ходив батрачити до Гориці й Красностава, отримував плату натурою – такими-сякими харчами. Як мовиться, з гріхом навпіл, вижили. Хоча Іванова мати й рахувалася у стахановках – тяжко працювала в колгоспі, була передовою свинаркою.
     А тут – війна! Коли хата згоріла у 1942-у, сім’я знайшла притулок у сусідів. Вочевидь, через усе це здоров’я матері похитнулося, й вона померла у 45-річному віці, залишивши неповнолітніх сиріт. Отож, Іван, як старший брат, мусив утримувати себе й брата. Аби мати дах над головою, орав і сіяв кіньми людям, - відробляв тим, хто із розібраної єврейської красноставської хати зводив їм із братом оселю в Сьомаках, куди перебралися у 1945 році. На фронт Івана не взяли, бо на його утриманні перебував менший неповнолітній Петро.
     Одружився Іван у 1948 році, коли йому було 21 рік, на місцевій дівчині-красуні Ользі - вона працювала різноробочою в місцевому колгоспі. У 1949 році в них народився старший син Василь (помер 3 роки тому – був ліквідатором Чорнобильської катастрофи). Того ж року Івана призвали на строкову службу – зв’язківцем у Рівне при штабі армії. Звільнився в запас у 1953 році в званні сержанта.
     Як повернувся додому, народилась у них донька Марія. Тоді ж його було направлено від колгоспу на навчання у Полонське СПТУ – успішно закінчивши його, через півроку Іван отримав диплом комбайнера. Повернувся в рідне село, де і відпрацював 44 роки: влітку - комбайнером, а в інші пори року – слюсарем-ремонтником, газоелектрозварювальником, у колгоспній майстерні.
     Життя потроху налагоджувалося – в 1960 році стару хату продали, справили новосілля в новій, де наступного року народилася менша донька Валентина. Діти, після закінчення місцевої школи, вчилися далі – Василь закінчив Кримський технікум меліорації, Марія – Хабаровський індустріальний технікум, Валентина – Харківський бухгалтерський технікум. Одружилися, народили дітей, подарували для своїх батьків онуків.
     Портрет Івана Охрімовича з року в рік красувався на районній Дошці пошани як кращого комбайнера району А таке звання здобувалося ой якою нелегкою працею!
     - Під час жнив трудився, як і більшість моїх товаришів-комбайнерів, по 14-15 годин на добу – такий режим роботи був навіть офіційно відображений в умовах індивідуального зобов’язання. Ночував у скиртах, додому не з’являвся по 2-3 тижні – врожай треба було збирати в стислі строки з мінімальними втратами! – згадує Іван Охрімович.
     Втім, жодного разу він не пошкодував, що обрав цю нелегку хліборобську професію. Вочевидь, саме любов до обраного фаху, професіоналізм і неабиякий досвід давали змогу І.О.Пархомчуку досягати вагомих виробничих показників, перемагати у районних змаганнях жниварів. У 80-ті роки минулого сторіччя він своєю жаткою ЖВН-6 щоліта скошував по 520га хлібів!
     Що й казати, любив Іван Охрімович свою роботу та ввірену йому техніку, котру власноруч ремонтував і утримував у зразковому стані. Притому, що вона була доволі застарілою. Приміром, успішно працював на такому комбайні як СК-4, якого у 80-х роках не було в жодному колгоспі Славутчини, бо їх посписували в металобрухт. А у дбайливих і вмілих руках нашого ювіляра він служив найдовше. Йому не раз пропонували пересісти на нову «Ниву» - все відмовлявся. Казав: «Підемо на пенсію зі «сталевим конем» разом!” Та й жатки, на яких працював хлібороб, були не молодшими від того комбайна-ветерана, проте завжди працювали надійно.
     Допомагав Івану Охрімовичу в гарячу пору жнив його внук Юрко Смірнов, працюючи помічником комбайнера, - на той час учень Славутської школи №2, а нині – офіцер столичної міліції. Навіть дружина Ольга Іванівна свої три останні передпенсійні роки теж працювала у чоловіка помічником на комбайні. Ще й обробляла посіви буряків! На превеликий жаль, недовго пожила Ольга Іванівна на пенсії – померла у 59-річному віці, 23 роки тому.
     Ну, а діти вивчилися, розлетілися з родинного гнізда. Залишився ветеран на самоті. Проте рук не опускав, роботу не полишав – працював у колгоспі до 64-річного віку. Багато спеціальностей набув за своє трудове життя І.О.Пархомчук. Крім зернового комбайна та жаток, досконало оволодів й картопляним і силосним комбайнами, працював електрогазозварювальником, токарем, слюсарем, механіком тваринницької ферми...
     Він і досі підтягнутий та жвавий. Тримає худобу в обійсті – свиней, кролів, гусей, курей. Ще донедавна мав корову (її продали за вимогою доньок і зятів два роки тому, після перенесеного Іваном Охрімовичем мікроінсульту). Обробляє 80 соток городу біля хати. Свій земельний пай 2,8га здає в оренду СФГ «Манятин», за що отримує майже 6цнт зерна. Отже, сумувати ветерану ніколи. Тим більше, що до нього ще й досі звертаються односельці, аби поремонтував будь-яку техніку – й сільськогосподарську, й автівки з мотоцик- лами. Нікому не відмовляє, допомагає чим може.
     Сьомаківці поважають старожила села, тягнуться до нього, полюбляють із ним спілкуватися. А ще односельці щодня навідуються до його криниці, викопаної ним на власному подвір’ї, щоб набрати з неї чудової кришталевої води. Кажуть, такої немає в усій окрузі…
     До речі, змалечку наш герой призвичаївся до читання художньої літератури й досі не покидає цієї справи. А з улюбленої періодики в нього на столі завжди – «Сільські вісті» й «Трудівник Полісся», котрі передплачує все своє життя. Жаль, каже проводове радіо давно не працює. А ось художні кінофільми і теленовини Іван Охрімович намагається не пропускати – не хлібом єдиним живе ця мудра й натруджена людина…
     - Робота – це рух, а рух – це життя, - усміхається ветеран. І додає уже поважніше: – Мені за своє життя не соромно. Крім численних грамот правління колгоспу, управління сільського господарства, райвиконкому, обкому профспілки сільського господарства, я нагороджений медалями «Ветеран праці», «За трудову відзнаку», «Захиснику Вітччизни», багатьма почесними знаками. Хоч, вважаю, що головне моє багатство – це мої діти, котрі часто навідуються до мене, піклуються про моє здоров’я. Маю й 6 онуків, які також не забувають мене, відвідують та допомагають, чим можуть, а ще 3 правнуків підростають. Можливо, хтось із них і обере мою хліборобську стежину?..
     Спілкувався Олександр ДЕЙКАЛЮК.
     


  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

9 + 1 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День сухопутних військ України

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік