Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Продам пару робочих коне...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,коваля виготовле...
Послуги:       Виготовляємо ковані вироби брами ,решітки,огоро...
      Всё по ЖКХ:
     http://dengi.ua/tarif/295388-Onlajn-konferencija-s-eks-ministrom-ZhKH-Alekseem-Kucherenko
...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 05.07.2012 ДОЛЯ ХЛІБОРОБА

Днями Івану Охрімовичу ПАРХОМЧУКУ минуло 85 років… Ця людина із тієї славної когорти ветеранів праці, котрих називають гвардійцями п’ятирічок. Це вони самовіддано працювали в полі по 14-15 годин на добу, збагачували державну комору добірним збіжжям.
     
     Нелегка дісталась йому доля – народився у незаможній сім’ї в Сьомаках. Батьки першими записалися до місцевого колгоспу. На жаль, сімейне життя їх не склалося – розлучилися, коли два їхні сини булим ще малими. Голод 1933-го діти пережили завдяки дідові, котрий ходив батрачити до Гориці й Красностава, отримував плату натурою – такими-сякими харчами. Як мовиться, з гріхом навпіл, вижили. Хоча Іванова мати й рахувалася у стахановках – тяжко працювала в колгоспі, була передовою свинаркою.
     А тут – війна! Коли хата згоріла у 1942-у, сім’я знайшла притулок у сусідів. Вочевидь, через усе це здоров’я матері похитнулося, й вона померла у 45-річному віці, залишивши неповнолітніх сиріт. Отож, Іван, як старший брат, мусив утримувати себе й брата. Аби мати дах над головою, орав і сіяв кіньми людям, - відробляв тим, хто із розібраної єврейської красноставської хати зводив їм із братом оселю в Сьомаках, куди перебралися у 1945 році. На фронт Івана не взяли, бо на його утриманні перебував менший неповнолітній Петро.
     Одружився Іван у 1948 році, коли йому було 21 рік, на місцевій дівчині-красуні Ользі - вона працювала різноробочою в місцевому колгоспі. У 1949 році в них народився старший син Василь (помер 3 роки тому – був ліквідатором Чорнобильської катастрофи). Того ж року Івана призвали на строкову службу – зв’язківцем у Рівне при штабі армії. Звільнився в запас у 1953 році в званні сержанта.
     Як повернувся додому, народилась у них донька Марія. Тоді ж його було направлено від колгоспу на навчання у Полонське СПТУ – успішно закінчивши його, через півроку Іван отримав диплом комбайнера. Повернувся в рідне село, де і відпрацював 44 роки: влітку - комбайнером, а в інші пори року – слюсарем-ремонтником, газоелектрозварювальником, у колгоспній майстерні.
     Життя потроху налагоджувалося – в 1960 році стару хату продали, справили новосілля в новій, де наступного року народилася менша донька Валентина. Діти, після закінчення місцевої школи, вчилися далі – Василь закінчив Кримський технікум меліорації, Марія – Хабаровський індустріальний технікум, Валентина – Харківський бухгалтерський технікум. Одружилися, народили дітей, подарували для своїх батьків онуків.
     Портрет Івана Охрімовича з року в рік красувався на районній Дошці пошани як кращого комбайнера району А таке звання здобувалося ой якою нелегкою працею!
     - Під час жнив трудився, як і більшість моїх товаришів-комбайнерів, по 14-15 годин на добу – такий режим роботи був навіть офіційно відображений в умовах індивідуального зобов’язання. Ночував у скиртах, додому не з’являвся по 2-3 тижні – врожай треба було збирати в стислі строки з мінімальними втратами! – згадує Іван Охрімович.
     Втім, жодного разу він не пошкодував, що обрав цю нелегку хліборобську професію. Вочевидь, саме любов до обраного фаху, професіоналізм і неабиякий досвід давали змогу І.О.Пархомчуку досягати вагомих виробничих показників, перемагати у районних змаганнях жниварів. У 80-ті роки минулого сторіччя він своєю жаткою ЖВН-6 щоліта скошував по 520га хлібів!
     Що й казати, любив Іван Охрімович свою роботу та ввірену йому техніку, котру власноруч ремонтував і утримував у зразковому стані. Притому, що вона була доволі застарілою. Приміром, успішно працював на такому комбайні як СК-4, якого у 80-х роках не було в жодному колгоспі Славутчини, бо їх посписували в металобрухт. А у дбайливих і вмілих руках нашого ювіляра він служив найдовше. Йому не раз пропонували пересісти на нову «Ниву» - все відмовлявся. Казав: «Підемо на пенсію зі «сталевим конем» разом!” Та й жатки, на яких працював хлібороб, були не молодшими від того комбайна-ветерана, проте завжди працювали надійно.
     Допомагав Івану Охрімовичу в гарячу пору жнив його внук Юрко Смірнов, працюючи помічником комбайнера, - на той час учень Славутської школи №2, а нині – офіцер столичної міліції. Навіть дружина Ольга Іванівна свої три останні передпенсійні роки теж працювала у чоловіка помічником на комбайні. Ще й обробляла посіви буряків! На превеликий жаль, недовго пожила Ольга Іванівна на пенсії – померла у 59-річному віці, 23 роки тому.
     Ну, а діти вивчилися, розлетілися з родинного гнізда. Залишився ветеран на самоті. Проте рук не опускав, роботу не полишав – працював у колгоспі до 64-річного віку. Багато спеціальностей набув за своє трудове життя І.О.Пархомчук. Крім зернового комбайна та жаток, досконало оволодів й картопляним і силосним комбайнами, працював електрогазозварювальником, токарем, слюсарем, механіком тваринницької ферми...
     Він і досі підтягнутий та жвавий. Тримає худобу в обійсті – свиней, кролів, гусей, курей. Ще донедавна мав корову (її продали за вимогою доньок і зятів два роки тому, після перенесеного Іваном Охрімовичем мікроінсульту). Обробляє 80 соток городу біля хати. Свій земельний пай 2,8га здає в оренду СФГ «Манятин», за що отримує майже 6цнт зерна. Отже, сумувати ветерану ніколи. Тим більше, що до нього ще й досі звертаються односельці, аби поремонтував будь-яку техніку – й сільськогосподарську, й автівки з мотоцик- лами. Нікому не відмовляє, допомагає чим може.
     Сьомаківці поважають старожила села, тягнуться до нього, полюбляють із ним спілкуватися. А ще односельці щодня навідуються до його криниці, викопаної ним на власному подвір’ї, щоб набрати з неї чудової кришталевої води. Кажуть, такої немає в усій окрузі…
     До речі, змалечку наш герой призвичаївся до читання художньої літератури й досі не покидає цієї справи. А з улюбленої періодики в нього на столі завжди – «Сільські вісті» й «Трудівник Полісся», котрі передплачує все своє життя. Жаль, каже проводове радіо давно не працює. А ось художні кінофільми і теленовини Іван Охрімович намагається не пропускати – не хлібом єдиним живе ця мудра й натруджена людина…
     - Робота – це рух, а рух – це життя, - усміхається ветеран. І додає уже поважніше: – Мені за своє життя не соромно. Крім численних грамот правління колгоспу, управління сільського господарства, райвиконкому, обкому профспілки сільського господарства, я нагороджений медалями «Ветеран праці», «За трудову відзнаку», «Захиснику Вітччизни», багатьма почесними знаками. Хоч, вважаю, що головне моє багатство – це мої діти, котрі часто навідуються до мене, піклуються про моє здоров’я. Маю й 6 онуків, які також не забувають мене, відвідують та допомагають, чим можуть, а ще 3 правнуків підростають. Можливо, хтось із них і обере мою хліборобську стежину?..
     Спілкувався Олександр ДЕЙКАЛЮК.
     


  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 2 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6857
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік