Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     Многие лета Порошенку П.А и Гройсиану В.Б а также отцу реформ Яценюку А П.Их всех на 2 срок ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 12.05.2012 СПОГАДИ ВИЗВОЛИТЕЛЯ

Готуючись зустріти 67 річницю Перемоги у найжорстокішій із воєн, пригадав слова із пісні: «Где же вы теперь, друзья-однополчане, боевые спутники мои?..» Відповідь буде гіркою: із 216-ти колом’євців, учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, нині в моєму рідному селі мешкають лише два ветерани. В небуття відійшли майже всі ті, хто здобував Перемогу над ворогом…
     
     ВІЙСЬКОВІ
     Промайнули роки, десятиліття, а згадки про бойових побратимів, імена тих, з ким торував бойовий шлях, вони не в силі стерти. Пам’ятаю великого безбожника Колю Рязайкіна із Мордовії. Коли ми залягли у воронку під інтенсивним артилерійським вогнем, він раптом почав хреститись, промовляючи: «Борис, поверь мне, я больше никогда не буду ругаться!»
     Із Сергієм Плотниковим із Орехово-Зуєва разом вибирались з льодяної купелі, форсуючи річку Віслу. Незабутніми залишились враження, як наші війська вітали з квітами і подарунками жителі Чехії, скандуючи: «Наздар, наздар, Руда армада!» А зустріч із союзниками на Ельбі? Обмінювались чим могли. Темношкірий американець подарував мені набір для гоління, а я йому зняв із пілотки червону зірку...
     Коли ми ввійшли до німецького міста Фрайбург, то воно було неначе мертве – жодного жителя на безлюдних вулицях. Населення поховалось внаслідок геббельсівської пропаганди, яка змальовувала червоно- армійців як варварів та ґвалтівників. Якось ми з бойовим товаришем зайшли в помешкання до місцевих бауерів. Ті поставились до нас дуже насторожено. Ми привітались, зрозумівши, що родина мала снідати. На столі лежало три картоплини – як їх мали поділити і наїстися ними господар, його дружина та дві доньки?.. Ми все зрозуміли й покинули господу. А через півгодини повернулись з двома казанками, доверху наповненими гречаною кашею, та великою хлібиною. О, скільки радісного подиву було на обличчях наших нових знайомих!.. Вони аж ніяк не очікували таких щедрих дарунків. Їхній вдячності не було меж!
     Ми ще не раз допомагали цій родині до від’їзду на Батьківщину. Господар Ерхард (війна зробила його інвалідом) на згадку подарував мені губну гармошку – я зберігаю її донині.
     
     ПІСЛЯВОЄННІ
     ...Вірменія зустріла нас не дуже гостинно. Напівзруйновані казарми потребували ремонту, який робили самотужки. Нарешті – довгоочікувана відпустка! З Іваном Довгим із Красилова домовилися зустрітися після її завершення у Шепетівці, аби разом повернутися на місце служби. Вдома я на власні очі побачив всі післявоєнні труднощі… Та, які не були б нестатки, в дорогу домашні зібрали що змогли: не обійшлося без сала і, чесно зізнаюсь, пляшки самогону, адже у військовій частині нас чекали вояки-товариші.
     Дістались Харкова, а там весь транспорт переповнений. Свого потяга довелось чекати 14 годин. Я вирішив познайомитися з містом, залишивши Івана на вокзалі з нашими пожитками. На базарі мою увагу привернула гра в номерки на гроші. Азарт призвів до того, що за дві години я програв 700 рублів. На вокзал повертався із відповідним настроєм… Ледве втиснувшись у вагон, розподілили ролі: Іван з речами залишився в тамбурі, а я пішов шукати вільні місця. Знайшов їх на двох верхніх полицях. Поспішив у тамбур за Іваном – той мирно спить без будь-яких речей. Іду на свою полицю, знімаю чоботи, кладу їх під голову і вкладаюсь спати. Спросоння чую: «Калягерань, Калягерань!» - це наша кінцева станція. Схоплююсь – що це? Немає ні чобіт, ні пілотки. Голий-босий виходжу на вокзал під дружний регіт вірменів…
     Ось така солдатська бувальщина. Але служба продовжувалась. Проходили заняття, маневри. Під час одного з них у квітні 1947р. в гірській місцевості наш бронетранспортер впав із обриву й… Загинули мої товариші, причому, за два місяці до демобі- лізації! Микола Петренко, Василь Гусєв, Сергій Мухін – вічна їм пам’ять! Решта воїнів отримали травми різного ступеня важкості (в тому числі і я). Фотографічний свідок того часу – світлина, зроблена того ж року перед демобілізацією. Я – четвертий зліва у передньому ряду.
     Борис ІВАНЮК, с.Колом’є.
     Фото із архіву автора.
     
     



  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

3 + 7 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День працівників суду

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


7 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік