Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 12.04.2012 ДОБРО НІКОЛИ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ

Народилась я в с.Новий Кривин у 1956 році. До першого класу пішла в місцеву початкову школу. Вчитель у нас був один на всіх – звали його Василь Федорович Щербина. Чудовий педагог і людина! Та провчилась я в школі всього два місяці - батьки переїхали в Славуту, де будували хату. Але запам’яталось на все життя мені, як одного чудового осіннього дня нам у школі видали відра (старшим - більші, а меншим – дійнички), посадили на підводу й повезли в дідовогірський ліс збирати жолуді для потреб місцевого колгоспу.
     Я була дуже маленька зростом і худенька. Це відерце волочилось по землі. Але, як могла, старалась збирати ті жолуді, хоч дійничку вдалось наповнити лише наполовину. І тут мені зустрілись в лісі троє хлопців (на років 3-5 старших від мене). Вони були з Лисиченської школи і так само, як і ми, збирали жолуді. Вони доброзичливо до мене поставились, пожаліли мене, малу, й досипали мені повне відерце своїх жолудів, та ще й допомогли піднести до підводи. Я досі не знаю їхніх імен і прізвищ, але, проживши 56 років, завжди зворушено згадую цей епізод зі свого життя. Дуже хотілося б подякувати їм через газету за доброту. Можливо, хтось із них пригадає і впізнає себе в цих моїх спогадах. Бо добро ніколи не забувається..
     До речі, ця історія має ще продовження. За ті жолуді згодом вчитель дав мені 60 копійок – це були для мене на той час великі гроші. Як зараз пам’ятаю, свій перший заробіток – три новенькі монетки по 20коп кожна - я зажала кріпко в долоньці і принесла додому. На них батьки згодом купили мені цукерок і печива.
     Дитинство моє було чудове, попри те, що жили дуже бідно, працювали багато, але знаходили час і побігати, і погратись – в хованки, снайпера, взимку каталися на санчатах, лижах.
     Зараз, виростивши своїх дітей і маючи внуків, із жалем спостерігаю, що, незважаючи на матеріальні статки, дитинство у дітей не те що колись. Діти розучуються грати в рухливі ігри – часами просиджують біля комп’ютерів, мобільних телефонів.
     А головне – колись і справді були чудові часи. Люди доброзичливі, навіть в думці ні в кого не було, щоб образити, обдурити когось чи над кимось познущатись.
     Зустрівши на дорозі, в лісі, чи будь-де незнайомців, люди вітались, раділи змозі поспілкуватись. Батьки наші власним прикладом виховували в нас повагу до людей, доброзичливе ставлення одне до одного. Батько мій 40 років важко пропрацював на заводі «Будфарфор», був взірцем людяності та порядності. На жаль, його вже 12 років немає серед нас. Але я згадую, як, попри важку працю, він будував будинок, викроював час для своїх дітей (нас у сім’ї росло троє дівчат), вчив їздити на велосипеді, грати в шахи, доміно, шашки, збирати гриби і розбиратись в них. П’янства в сім’ї не було – хоча в гості ходили, чарку могли випити, після цього гарно співаючи та спілкуючись. Ідучи з базару, батько всім сусідам і знайомим із Мокроволі, допомагав чіпляючи по 7-8 сумок на руль велосипеда, щоб ті не несли в руках важкі ноші.
     Мама була швачкою, гляділа корову, працювала на швейній фабриці й нас, дівчат, обшивала дешевими, але модними обновами. І навіть, будучи на пенсії, шиючи валянки та продаючи їх на базарі в Ганнополі, давала незнайомим людям їх без грошей, примовляючи при цьому: «Будуть колись, віддасте». І ніколи люди не підводили, зустрівши таку довіру...
     Дякую своїм батькам за виховання, що дали можливість здобути нам усім трьом вищу освіту. Сама стараюсь жити за тими ж принципами, щоб бути прикладом для дітей і внуків. Це все я описую для того, щоб порівняти з теперішнім життям – де тільки й чути про насильства, вбивства, заздрість, знущання та наругу над людьми і тваринами.
     Люди, схаменіться! Давайте любити одне одного! Берімо приклад із наших предків, виконуючи заповіді Бога. Інакше ми самі наближаємо кінець світу, тим самим знищуємо майбутнє для своїх праправнуків.
     Дякую всім, хто потратив свій час і прочитав ці мої спогади.
     З повагою – Тетяна КВЯТКОВСЬКА
      (в дівоцтві – Янчук).
     


  коментарі: 2

 :   (написано 23.05.2012 в 13:27 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 06.06.2012 в 08:07 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 4 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
св. Андрія

прогноз погоди
На Андрія треба кожуха добродія.

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 2 + 2 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік