Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 09.04.2012 НА ШЛЯХУ ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Шлях цей непростий, тернистий, довгий. Бо, перефразовуючи класика російської літератури ХІХст. поета-демократа М.Некрасова, запитаємо себе: а кому в Україні жити добре? Питання справді риторичне, хоча варіантів відповіді може бути безліч.
     Усі роки Незалежності українці жили сподіваннями, що у вільній соборній Україні буде сформована держава на засадах справжнього народов ладдя і демократії, яка сповідує постулати громадянського суспільства. Натомість «маємо те, що маємо». Ми, що відчули смак свободи, поваги до самих себе, зно- ву стаємо якоюсь аморфною масою…
     
     На мою думку, українська влада за роки Незалежності ніколи не торувала шлях до демократичного, громадянського суспі- льства. А, залишившись в тих же керівних кріслах, що і за радянських часів, кинулися наші вождики розкрадати, «прихватизовувати» матінку-Україну. І робили (й зробили вже!) це нахабно, безсоромно, як кажуть, «серед білого дня». Забуваючи, що Батьківщина – це вічна категорія, країна – це геополітичний простір, а держава – це система. От і створили систему беззаконня в країні з гордою назвою – Україна!
     Посудіть самі. Чиновники від системи швидко пристосувались до правил гри, де «правий той, у кого більше прав». Собі вони залишили необмежені права, а пересічним українцям – лише без- межні обов’язки. Як констатує російське прислів’я: «Лаптем щи всем нам хлебать от рассвета до заката». От і «хлєбаєм», бо не зуміли поставити на чолі держави еліту нації, її цвіт, справжніх патріотів. Влада пересіла на «мерседеси», поселилась в палацах, які колись не всім князям снились, а простолюдинам, чиїми руками споконвіку примножувались багатства країни, залишила «пайку», аби не зразу, а потихеньку перебиралась із «хрущоб», гуртожитків та малосімейок за межу...
     Перефарбовані владні чиновники раз за разом показували нам (даруйте!) чергову дулю, а ми, простодушні та легковірні, чекали, що наступного разу ця дуля буде з маком чи з медом. Як і колись, наші керманичі стали (цинічно насміхаючись!) обіцяти, що світло в кінці тунелю от-от з’явиться, так що треба потерпіти ще трохи, перебитися якось з хліба на воду, бо, як кажуть у народі: «Хліб та вода - нема голода!» Отож, набравшись терпіння, простий люд примовляв: «Аби не гірше!» А владці тим часом терзали Україну, наче ординці-завойовники.
     Аж ось, ніби в нагороду «злодіям у законі», грянула криза! А це ж для них – мати рідна! Якби кризи не було, то слід було б її штучно створити, аби нею, мов щитом, прикрити свою неспроможність (та й небажання) будувати справжнє громадянське суспільство, свої безвідповідальність, безкарність і непрофесійність. А народ знову набивав собі гулі на лобі й наступав на ті самі граблі (від виборів до виборів). Скоробагатьки ж кинулись не нас, братове-українці, з кризи визволяти, а своє, нахапане за роки політичного хаосу, добро спасати. Вони його не тільки врятували, а й примножили в рази! Недарма ж за ці роки Україна надбала чи не найбільше мільйонерів та мільярдерів у Європі!
     А ми все віримо, все ще купуємось(!) на обіцянки-цяцянки, що наші «благодєтєлі» кинуть нам якусь кістку-крихту зі свого розкішного столу… Кажучи словами Лесі Українки, «без надії сподіваємось», що обрані нами керманичі наведуть хоч якийсь лад у нашій давно неметеній хаті... Ці сподівання й вивели народ, якому, врешті, урвався терпець, на всеукраїнський Майдан. І знову – облом! Не так сталось, як гадалось. Чергова дуля (та ще й з перцем!).
     За роки Незалежності виросло нове покоління. Треба було б найрозумніших, найталановитіших зберегти (а не витискати за межі країни!), формувати нову державну еліту для достойного життя в правовій державі з громадянським суспільством.
     Натомість, маємо СИСТЕМУ, яка уже знову(!) поставила нас на коліна - соціальною політикою, хабарництвом, суцільним «бєспрєдєлом». Суспільство вкотре поступово поринає в прірву байду- жості й розчарування. Живемо на тлі щоденних кричущих фактів корупції, придушення свобод, політичних зрад, нищення середнього бізнесу, тиску на «інакомислячих». Країною котиться хвиля безкарності «мажорів», які убивають нас на дорогах, ґвалтують і катують, уникаючи людської кари, бо вже давно не бояться Божої.
     Завдання СИСТЕМИ - залякати людей (до виборів). Страх примушує людей ламатися, іти на співпрацю і компроміси. А компромісів зі злом не буває, бо вони лише множать його. Ми поступово звикаємо до тотальної брехні. Буденними стали повідомлення з Качанівської колонії чи судових засідань у справі Луценка та інших інакомислячих, які загратовані СИСТЕМОЮ.
     Проте сколихнулась Україна і стала заявляти себе як громадянське суспільство нечуваною за жорстокістю подією в Миколаєві. Справу уже (звичайно!) хотіли замовчати, спустити, як кажуть, «на парусах». Але громада міста подала свій гнівний голос і змусила владу діяти відповідно до закону. Отже, «ще є порох у порохівницях»! Бо в наших силах - не бути мовчазною більшістю.
     Так, шлях до громадянського суспільства нелегкий, тернистий, але його треба пройти! Заради наших дітей, внуків і правнуків. Заради України, яка покликана стати діамантом у короні європейських держав. Отож, відчуймо себе громадянами, хазяями, а не слугами тих, хто забув про честь і совість, про «чуття єдиної родини».
     Лариса ЧОРНОКРИЛЮК, м.Славута.
     


  коментарі: 2

 :   (написано 06.06.2012 в 07:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 06.06.2012 в 08:00 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 1 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День ліквідатора

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 6 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік