Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     Многие лета Порошенку П.А и Гройсиану В.Б а также отцу реформ Яценюку А П.Их всех на 2 срок ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 30.12.2011 МИ ХОЧЕМО ПРАВДИ, АБО НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА ПЕРЕПИСУВАТИ ІСТОРІЮ НА СВОЮ КОРИСТЬ

В черговий раз читачі газети «Трудівник Полісся», отримавши 49 випуск її від 8 грудня 2011 року, мали можливість прочитати про долю «дочки ворога народу, яка вижила у голодомор» - тієї самої Ганни Прокопчук. Але чи дійсно ця стаття про уродженку с.Лисиче, яка нині проживає в Острозі Рівненської області? - запитують дописувачі.
     Можливо, в публікації написано про когось іншого, а не Ганну Прокопчук, адже дещо не співпадає з дійсністю і привертає увагу? В своїх дописах про голодомор і репресії Ганна Прокопчук завжди стверджувала, що вона - дочка куркуля, ворога народу, яка більше за усіх голодувала. Хоча, знаємо з розповідей людей старшого віку, які відійшли у Вічність, і тих, які живуть нині, батьки, в котрих народилася і зростала Ганна Давидівна, ніколи не були куркулями-ворогами народу. І під час колективізації, коли масово висилали так званих «селян-куркулів», родину Ганни Прокопчук нікуди не висилали.
     Батько Ганни, Давид Дем’янович, працював у колгоспі після колективізації, кілька років був комірником. Брав участь в рейдах із «щупом» (не по своїй волі, мабуть), коли вилучалися зерно та інший інвентар із господарств наших селян. Про це з обуренням говорив свідок тих страшних подій Павло Якович Самчук (1921-2010), коли в його родині нащупали і забрали останні запаси кукурудзи та квасолі.
     Та й сам Давид Дем’янович ще за життя розповідав, що він не давав родині своїй і батькам нашим бідувати, так як вдавалось дещо з комори потягнути. А ще мав він невеликі запаси золота, яке міняв у так званих магазинах «торсіони» на продукти харчування. І взагалі такого страшного голоду, як в інших місцях, у нашому селі не було, бо воно мало лазівки за кордон, що спасало людей. Отож, випадків голодної смерті в Лисичому ніде не значиться.
     До речі, брат Ганни Афанасій (1919-1943) з сином голови колгоспу закінчили Кривинську школу й стали освіченими людьми. Помер він від ран у військовому госпіталі в 1943р. під Ростовом-на-Дону. А про те, що з голоду померла її сестра, ніхто в селі не пригадує. Мабуть, то було десь інакше, щось Ганна плутає.
     Коли з 1929 по 1937 рік нарком Єжов прогресивну частину селян - господарів землі - відправляв на Соловки і Воркуту, в цей час батько Ганни працював у колективному господарстві завскладом. Ніхто ніколи її родину не виганяв із хати! До речі, в 1937 році будинок розібрала рідня і зробили з нього дві хати, поділивши господарство порівну на дві частини, де й почали жити окремо.
     Із спогадів батька Ганни, Давида Дем’яновича Філонюка, нам відома історія про те, як одного разу, коли він випадково загубив ключі від комори, їх підібрали жінки-колгоспниці й розтягнули сільгоспінвентар. Наступного дня приїхали енкаведисти, зробили опис господарства й приписали йому статтю за «підрив колективного господарства», з приводу так званої на той час «волинки». І тоді батько Ганни був відправлений на лісозаготівлю в Архангельську область (1938-1946). Після повернення із ув’язнення він працював у колгоспі сторожем. Помер у 1979 році.
     Ганна Прокопчук у статті Тетяни Шевченко, мабуть, говорить про когось іншого, бо ніхто із її однолітків не пригадує, як вона трудилась у колгоспі й як її судили за мінімум трудоднів. Певно, жінка себе з кимось переплутала?! І взагалі Г.Д.Прокопчук ніколи не була дочкою «куркуля – ворога народу». Вона є дочкою політично репресованого батька, а це - зовсім інше, ніж те, що вона стверджує.
     Хочемо зупинится ще на одному «факті». Ганна Давидівна в публікації стверджує, що в селі була трійка комуністів на чолі з Григором Базаном, які тероризували село. Хоч таких комуністів у Лисичому взагалі не існувало. Якщо взяти до уваги наших батьків - Базана Григорія Ярославовича (1912-1980) та Базан Федору Дем’янівну (1910-1961), то вони ніколи не були піонерами-активіс- тами, а тим більше - комсомольцями і комуністами. Були рядовими колгоспниками.
     Батько наш боронив країну, своїх дітей, в т.ч. й Ганну, від окупантів, визволяв Західну Європу від фашизму, мав державні нагороди. Краще було б, якби Ганна написала про свою рідну сестру Єфросинію - багатодітну матір, яка виростила шестеро дітей. Вона просапала десятки гектарів колгоспного поля з маленькими дітками. Або про другу сестру – Антоніну, яка у важких умовах пропрацювала більше сорока років дояркою на фермі і доглядала стареньких батьків, мала нагороди від держави.
     Та от після смерті Антоніни Ганна забрала паспорт швагра Василя і зробила його позаочі інвалідом, ставши опікуном... Не витримавши шантажу, цей чоловік залишив господарство й перейшов жити до сестри в Новий Кривин. А Ганна Давидівна, отримавши таку невдачу, певно, ще більше озлобилась і пішла в наступ... Від неї почали надходити скарги на своїх, так званих «кривдників», у державні установи: прокуратуру, міліцію, земельний відділ, районну адміністрацію, суд. Маніпулюючи подіями, фактами з життя живих і мертвих людей, використовуючи пресу, жінка діяла на свій розсуд, не задумуючись про наслідки своїх дій. Одне слово, життя Ганни Давидівни було не таким хмарним, як вона змальовує. Дякуючи батькам, Ганна все ж здобула освіту. Вона завжди відчувала допомогу батьків, мала роботу в чистоті і теплі, добротний дім, хорошого чоловіка, дітей і онуків.
     Одного бракувало цій жінці - визнання і уваги до себе. От і вирішила піти таким невдячним шляхом - розповідати людям, а особливо журналістам, про свої «страждання». Ті люди, чиї імена викарбувані на постаменті пам’ятника жертвам голодоморів і репресій в Лисичому (виготовленому місцевим скульптором С.Лелях), душі яких заморені голодом і холодом, замордовані в таборах смерті, мовчать. Та й справжні діти куркулів – ворогів народу, маючи поважний вік, живуть скромно, їм на старості літ не до того. Ось чому ми вирішили написати цей відгук на неправдиву публікацію про Ганну Прокопчук, передруковану, як нам повідомили, з “Рівненської газети”, принесла Ганна Давидівна.
     Як спадкоємці великої родини хліборобів, ми не хочемо слави чи помсти. Ми хочемо правди, яка б вона не була – солодка чи гірка. Ніхто не має права переписувати історію на свою користь. Це карається людським осудом, законом і Господом Богом.
     Надія АРТЕНЮК, Григорій БАЗАН, с.Лисиче.
     


  коментарі: 8

 :   (написано 11.02.2012 в 04:26 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 16.02.2012 в 18:29 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 24.03.2012 в 08:23 з адреси:  h131-155.meta.ua)
 :   (написано 24.03.2012 в 17:20 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.05.2012 в 16:18 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.05.2012 в 22:02 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.05.2012 в 09:44 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 20.06.2012 в 08:42 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 5 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


8 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік