Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 17.12.2011 БЛАЖЕН, ХТО ВІРУЄ…

Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там
     розумний, що Бога шукає.
     Книга псалмів. Пс.53,3.
     Декілька поколінь українців виховувалося в дусі войовничого атеїзму. А це, на мою думку, спричинило формування в них спотвореного комуністично-матеріалістичного світогляду, зневажливого ставлення до загальнолюдських цінностей, повага до яких була серцевиною християнства протягом віків.
     Чи не в цьому криється головна причина всіх наших сьогоднішніх бід? Адже інші країни, попри економічні й культурно-політичні негаразди, все ж рухаються вперед. А ми, будучи не в стані зламати свій внутрішній комуно-радянський стержень, заражені корупцією і беззаконням, безробіттям і злиденністю, повільно (зате впевнено!) сповзаємо у прірву. І гарячкові спроби нашого керівництва призупинити цей згубний шлях приречені на провал. Бо немає Бога в наших серцях, і віра в нього у наших правителів, як і подекуди в нас самих, показна й нещира. І молитися, як слід, часто не вміємо. Та й звертаємось до Всевишнього, як правило, лише тоді, коли потрапляємо в безвихідь...
     Пригадую історію, яка сталася зі мною в тепер уже далекому 1978р. на зорі моєї трудової діяльності, коли відпрацьовував на посаді директора середньої школи обов’язкові три роки за направленням після закінчення вишу.
     Взагалі 70-ті роки були найважчими в період застою – різко посилилися русифікація, наступ на українську мову. Україною прокотилася хвиля студентських бунтів, спрямованих на вихід України з СРСР. Войовничий атеїзм набирав обертів, масово закривалися церкви. На релігійні свята вчителів примушували чергувати біля церкви, щоб не пропускати туди дітей. В школах проводилися відповідні заходи.
     Село наше було велике, релігійне, була в ньому чудова дерев’яна православна церква, діяла також секта християн-баптистів. Знаходилось воно в глухому рівненському Поліссі, серед лісів, за кілька кілометрів від білоруського кордону. Скажу чесно, за цю історію мені соромно і сьогодні…
     Того року святкування Пасхи співпало з 1-2 травня, і я вирішив на вихідні поїхати до батьків. Але не судилося. Саме в су-боту, 30 квітня, вирішено було закрити в селі церкву. Рішення прийняли на засіданні виконкому сільради, церкву опечатали. А ввечері в село приїхали районний прокурор, начальник міліції, заввіділом освіти, ще декілька чоловік.
     Тим часом люди з навколишніх сіл сходилися до зачиненої церкви. За розподілом обов’язків я повинен був підняти всіх вчителів, які ховалися в хатах, організувати їх чергування, щоб не пропускали дітей і стежили за тим, аби ніхто не зірвав пломбу на церкві! Разом із заввіділом освіти ми також відвідали сільську хату, де молилися християни-баптисти, й вигнали звідти дітей.
     Ситуація біля церкви поступово напружувалася. По районній машині, яка освітлювала храм, з натовпу полетіли камінці. Кількох людей затримали - і з ними начальник міліції в приміщенні сільради, що знаходилася майже навпроти церкви, вів слідчі дії. Священика в селі не було, тому пасхальну службу прямо з церковного порога проводив (і досить грамотно) місцевий селянин. Люди молилися й святили яйця та паски прямо на подвір’ї...
     А в цей час у сільраді, в одній із кімнат, сільське начальство (голова сільради, голова і парторг радгоспу, директор будинку культури, головлікар дільничної лікарні та автор цих рядків), а в другій - районне (прокурор, начальник міліції, заврайво, інші) відзначали Пасху – пили самогон, закушували крашанками, паскою, домаш-ньою ковбасою і печеним м’ясом. Коли алкоголь закінчився, мене, як наймолодшого, заввідділом освіти за наказом прокурора послав за пляшкою, бо виявилося замало. Самогону ніхто з людей продати мені не захотів, і лише за допомогою місцевого вчителя, кума якого працювала продавцем у магазині, о 5-й ранку я роздобув пляшку «Російської». Пробираючись в сільраду, зупинився біля церкви – люди вже розійшлися, печатки на дверях лишилися незірваними… А об 11год. в президії зборів, присвячених 1 травня, в клубі сиділи з почервонілими очима представники місцевої влади… Декількох чоловік в той день заарештували, а через деякий час церква була повністю зруйнована бульдозером і тракторами.
     Саме ця подія стала далеко не першою, але останньою краплею, яка остаточно розмила, здавалося б, міцний фундамент мого діалектико-матеріалістичного сприйняття навколишнього світу, котрий мені вбивали 10 років у школі і 5 - на історичному факультеті 1- Львівського університе-ту.
     Сьогодні ми живемо в інший час. Чи не єдиним позитивним наслідком нашої двадцятирічної Незалежності можна назвати спра-вжню, реальну свободу совісті, віросповідань, відродження тисяч храмів і церков, повернення людини до Бога. В більшості сіл нашого району є свої церкви, споруджуються нові. Лише в Славуті зареєстровані й діють 11 релігійних громад. Але насторожує інше. Розкол у релігійному середовищі, зокрема, і в українському християнстві, що триває десятиріччями, викликає у щиро віруючих людей недовіру до великих церковних сановників, які заради власних амбіцій та власного збагачення готові забути про святе призначення Церкви. А де ж скромність свя- щенників, їх відлюдництво в молитвах за нас? Немає. Нині окремі з них живуть в хоромах, сидять в ефірах телеканалів, піаряться, хизуються, роз’їжджають в «Мерседесах». А в монастирях келії часто шикарніші, ніж номери в 5-зіркових готелях! І це в той час, коли в Україні половина населення живе за межею бідності, а діти помирають від голоду. І це тоді, коли золотом покриваються куполи...
     Очевидно, не все золото, що блищить! І сьогодні зв’язки святої церкви з владою, а, значить, і з корупцією очевидні. А тому думаю собі: чи не чеснішим у цих умовах було б лишатися якщо не атеїстом, то просто невіруючою людиною або віруючою лише в необхідність дотримуватися загальнолюдських цінностей, що сформувалися протягом віків, - добро, повагу до старших, милосердя, допомогу бідним і немічним, любов до ближнього?...
     І все ж, у хвилини самотності, відчаю чи смутку про Церкву думається як про прихисток. Як це, певно, цілительно – увійти в храм, прихилитися до ікони. Хочеться нікого не помічати, але відчувати чиюсь невидиму руку на своїй голові. Ти один знаєш, як мені важко, Господи!..
     У кожної людини свій шлях до Бога. Навіть втомлена ріка добігає до моря. Частіше всього й невіруючі люди звертаються до Господа на схилі років, що цілком зрозуміло. Настає відверта ясність щодо відсутності завтрашнього дня. І це дає літній людині переваги, яких не мають молоді, – об’єктивність оцінок, а головне – звільнення від страху, що сковував протягом життя, відсутність боязні сказати правду, бо й боятися уже нема чого. Крім Бога, якщо Він є. Бога, який пом’якшує віруючій людині біль душі, поселяє в неї очікування всепрощенства і безсмертя.
     Блажен, хто вірує!..
     Юрій КАТИШЕВ.
     


  коментарі: 9

 :   (написано 11.01.2012 в 17:57 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 20.01.2012 в 15:46 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 10.02.2012 в 23:06 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.02.2012 в 09:04 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 24.03.2012 в 18:17 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 08.04.2012 в 02:05 з адреси:  h131-167.meta.ua)
 :   (написано 12.05.2012 в 05:22 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.05.2012 в 19:17 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.05.2012 в 07:10 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 6 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 8 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік