Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Продам недорого часник. ...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,ковалят097214882...
Послуги:       САМОЗАХИСТ ДЛЯ ЖІНОК
   &nbs...
     ГО "Славутське міськрайонне об`єднання "МАЙДАН" збирає гумові авто-покришки, горючі суміші для "коктейлів Молотова" і арматуру для відпраки у Киїів на Майдан-3. (Штаб ГО "Майдан" на 4-му поверсі "ОТЦ") ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 12.09.2011 ВЧИТЕЛЬКО МОЯ...

Нам часто здається, що правила моралі приходять до нас якось самі собою. Але великий український педагог Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що культуру моралі, культуру людських відносин потрібно виховувати. І в цьому - одне з головних завдань вчителя. Хоча, і вчителі бувають різні, і в кожного - свій метод виховання, як мовиться, свій творчий почерк.
     
     З нею я познайомилась випадково, на зупинці автобуса. Мою увагу привернуло те, що на роботу вона завжди поспішала з двома, чимось наповненими, сумками. Я жартома запитала, що ж це за професія така, що з дому вранці треба виходить з таким вантажем? Як правило, всі жінки повертаються з повними сумками ввечері, після роботи додому в сім’ю. Вона ж зніяковіла і, зашарівшись, відповіла: «А, це так. Дещо везу своїм діткам». Познайомившись ближче, я дізналася, що в неї є тільки один син. І навчається він в Москві. Цікавість взяла верх, і я знову запитала її: що ж то за такі таємничі дітки? А то були її учні.
     Вона, вчителька математики, працювала в школі-інтернаті, і дітей свого класу вважала своїми рідними дітьми. Тому їхала на роботу, як в свою сім’ю, завжди з повними сумками. Крім того, що за свої гроші вона купувала їм ручки, олівці, зошити, альбоми – все, що потрібно для навчання, - то ще й з дому виносила все, що можна було... Всі їстівні запаси, які мала в хаті, вона везла своїм діткам. Консерви, варення, компоти – усе те, що наготовлялось на цілий рік, її вихованці з’їдали задовго до нового урожаю.
     По-іншому вона не могла. Здивував мене і її чоловік. Він докоряв дружині за кожний лишній (так йому здавалось) карбованець, який вона посилала сину в Москву, проте цих дітей шкодував, не казав жодного докірливого слова. Пізніше випускники школи приходили до неї додому з квітами, дякували їй і долі, що звела їх під одним дахом школи-інтернату. Вона – це Жанна Миколаївна Сейфуліна, вчителька за покликанням душі і серця, татарка за національністю, жителька міста Баку.
     А з цим чоловіком ми вперше зустрілися в 1997 році, відразу після приїзду в Ганнопіль. Мені терміново потрібна була допомога муляра. Так як я не знала до кого звертатися, то його запросив хтось із родичів. Він погодився і прийшов. Роботи було небагато. Та проговорили ми з ним декілька годин! Він розповів дуже цікаві речі про життя взагалі і, зокрема, в Ганнополі. Мене вразило те, як цей сивочолий чоловік згадував свою першу вчительку. Не всі діти з такою любов’ю, теплом і повагою споминають навіть своїх батьків.
     Майже все, що він розповідав, мені було знайоме. Адже моє дитинство було дуже схоже на його. Тоді не було такого поділу в суспільстві на багатих, дуже багатих, олігархів. Ми всі були в однаковому становищі. Всі були бідні. Всі ми ходили в школу босі майже до першого снігу, а весною, як тільки сніг танув, знову залишалися босі... А в цього чоловіка становище було ще гірше. В нього не було взуття навіть на холодну пору року. Тому вранці в школу його приносила мама. На всіх перервах він сидів у класі і з заздрістю дивився, як на шкільному подвір’ї бавляться діти.
     Але сумувати йому не доводилось. Поряд із ним завжди була його вчителька. Вони багато розмовляли, виконували домашнє завдання. Вона ділилась з ним кусочком житнього хліба, який приносила для нього, але дуже старалася це приховувати. Боялась скривдити хлопця. А коли закінчувались уроки, додому його несла уже не мама, а вчителька. Він – це житель Ганнополя Микола Овсіюк або Микола Голуб. Саме так він відрекомендувався під час першої зустрічі. А його вчителька - це вчителька Ганнопільської школи Леоніда Романівна Власюк.
     Запам’яталась мені й моя перша вчителька. В той важкий для всіх післявоєнний час ми, діти, майже завжди були голодні. Тому з нетерпінням ждали велику перерву, щоб побігти додому й чимось підкріпитися. Ми не чули слів учителів про те, що дзвінок не для нас. Ми були переконані в тому, що це наш дзвінок, і звучав він для нас як музика. Ми поспіхом вибігали зі школи і мчали в різних напрямках села. А ось до нашої вчительки апетит приходив чомусь під час уроків. І їла вона на уроках пиріжки. Білі, запашні. Кокетливо так тримала пиріжок двома пальчиками своєї біленької і пухкенької, як пиріжок, руки, ходила між рядами парт, перевіряючи домашні завдання і їла, їла, їла.
     А 40 пар голодних дитячих очей стежили за кожним її рухом. Але не за це ми ображались на неї, а зовсім за інше. За чотири роки навчання вона не провела з нами жодного уроку співу, малювання чи фізкультури! Ми дуже заздрили дітям паралельних класів. Вони і співали, і малювали, і бігали на шкільному подвір’ї. А у нас в цей час був урок математики. Ми робили домашні завдання. Хоча, ці уроки не додавали любові до математики. Вчителька, мабуть, думала, що робить яккраще для нас. Але ми так не думали. А, напевно, не розуміли тоді цього, як не розуміли багато чого іншого.
     Майже все своє життя я вірила, що друг пізнається в біді. Тільки на сьомому десятку років своїх прийшла до іншого висновку: друг пізнається в радості. Це моя думка. Я її нікому не нав’язую. Коли у вас біда чи горе, то у кожного знайдуться співчутливі слова… Майже кожен заплаче разом з вами. А покажіть мені людину, яка заплаче сльозами радості за ваші успіхи. Особливо, якщо ви - успішна, з хорошою роботою, зарплатою. Якщо у вас хороші, слухняні діти, а до цього всього - ще й чоловік як чоловік. Хто радітиме разом із вами вашому щастю?! Дивлячись в очі, може, хтось скаже з кривою посмішкою: «Вітаю». А поза очі? «Пощастило ж дурепі», - це в кращому випадку. Куди й подінуться всі ваші кращі подруги, не кажучи уже про недругів…
     У моєму житті є така людина, яка радіє за мене більше, ніж за себе. Вона почувається щасливою від усього того, що відбувається в моєму житті. Правда, в ньому чогось надприродного, глобального таки не відбувається. На мій погляд, все дуже навіть примітивне. Викопати картоплю, привезти дров, вчасно отримати пенсію – для мене це уже події, причому, дуже приємні. Сльози радості викликає в неї звістка про те, що димить заводська труба, що дали хоч якусь частинку зарплати. Адже це уже - надія. Хоч маленька, але надія на те, що може наступить в житті світла смуга. Тільки, на жаль, з часом ці смуги чомусь все вужчають і вужчають...
     Щоб вміти радіти чужим успіхам, чужому щастю, потрібно, аби в житті людей була така вихователька як молодий педагог Альона, героїня повісті Анатолія Алєсіна. Вона хотіла навчити дітей плакати. Саме так, плакати. Вона так і говорила «Я хочу навчити дітей плакати. Але не тоді, коли вони розіб’ють собі коліно, а тоді, коли коліно розіб’є хтось інший. Тільки такі люди, які в дитинстві плачуть від чужого болю, в зрілому віці заплачуть сльозами радості за чужі успіхи».
     Марія САМЧУК, с.Ганнопіль.
     


  коментарі: 13

 :   (написано 05.11.2011 в 15:31 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 17.11.2011 в 20:54 з адреси:  h131-180.meta.ua)
 :   (написано 18.11.2011 в 07:50 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 16.12.2011 в 04:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 05.01.2012 в 06:18 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 20.01.2012 в 09:36 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 20.01.2012 в 22:52 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.02.2012 в 06:38 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.02.2012 в 09:38 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 08.04.2012 в 00:24 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 08.04.2012 в 03:06 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.05.2012 в 21:41 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.05.2012 в 09:45 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

9 + 4 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6859
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік