Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 21.07.2011 ДІТИ ВІЙНИ…КОГО ВОНИ СЬОГОДНІ ЦІКАВЛЯТЬ?

Таке запитання ставить автор спогадів "Війна в пам'яті дитини війни" ("Трудівник Полісся" №№18,20). Та напрошується інше запитання: чому не цікавлять?
     Автор спогадів заторкнув досить вразливу і болючу струну душі та серця цілого покоління, яке поступово відходить (даруйте за тавтологію) в забутті у забуття. Начебто це не воно відбудовувало зруйноване війною народне господарство, піднімало і розвивало економіку, сіяло добре і вічне зерно (в прямому та переносному значенні), рухало науку, освіту, культуру, медицину і т.д.
     Не зміг я не відгукнутись на цю статтю хоча б у знак солідарності з Дмитром Корзуном і усіма ветеранами. Невже вони не заслужили бодай якоїсь уваги? Тим паче, в час таких складних і болючих реформ, в тому числі й пенсійної. Та й наші діти, вся молодь, спостерігаючи, роблять свої висновки.
     Кажуть, жити минулим не можна. А сьогоднішнім можна жити? Як кому. То яке у нас буде майбутнє без досвіду, набутого в минулому? Яким відкриється воно для нащадків наших? Адже нам не раз уже обіцяли світле завтра, а воно все десь блукало і блукає досі...
     Я не стану розповідати про своє дитинство, воно було таке ж важке й безрадісне, як і в багатьох. Скажу про інше. Діти війни були потрібні, коли стояли біля верстатів, підставивши під ноги ящики, коли працювали, надриваючи своє здоров'я в полі, на землі нашій святій, на фермах, у шахтах, школах, лікарнях… Пам'ятаю, як підлітком скородив корівкою колгоспне поле (а її ще й напасти треба було). Згадую, як складав у копички скошений вручну горох, а він ніяк не ділився, - цілий покіс тягнувся. Ми ж босоніж у стерні колоски збирали і здавали. А так хотілося їсти!..
     Потім була холодна війна. І ми знову були потрібні. Всіх хлопців призвали в армію. Мені випала сувора служба в ППО флоту. Служив на Далекому Сході…Повернувшись додому, напівхолодні і напівголодні, гризли ми граніт науки, здобували професії. Нам належало плідно й самовіддано працювати, бо були молоді і завзяті. Моя школа, де я пропрацював 19 років директором, була опорною, школою передового досвіду. Маю щедрий літозбір: відмінник народної освіти, отримав орден «Знак Пошани», ювілейну ленінську медаль, мій портрет був на районній Дошці пошани, не кажучи про щорічні грамоти, дипломи, премії дружині і колективу. А ще хороші випускники. Це було в Ізяславському районі. Школу закрили, і я переїхав у Славутський, мій рідний. В Берездівській школі-інтернаті отримав ще Почесну грамоту Міністерства освіти.
     Пройшовши нелегкий трудовий шлях, завжди почувався дитиною війни. Хоч були уже на нашому віку Афганістан та інші гарячі точки. І діти війни знову потрібні ставали – вірніше, наші діти. Далі настали перебудова, розпад Радянського Союзу, Варшавського договору, розвал економіки, Незалежність України, ринок, криза за кризою. І все це важким тягарем лягло на плечі простого люду, тих же дітей війни та їхніх дітей. Тепер, кажуть, ми не потрібні, особливо коли йдеться про перерозподіл власності, бюджетних коштів, посад, допомог…
     Та є ще закон, совість, мораль. То хто дасть відповідь, чому так принижують і зневажають нас, дітей війни?!
     Владоможці навигадували собі різних пільг, преміальних, навіть матеріальних допомог(!?), а бідакам врізають і без того маленькі зарплати та пенсії, збільшуючи при цьому ціни, тарифи, різні платежі. Що ж лишається робити нам? Хто, врешті, допоможе дітям війни повірити в добрі наміри нової влади, в побудову нею справедливого суспільства?
     У січні ц.р. я подав позов до суду про невиконання закону і рішення Конституційного суду щодо виплати добавки до пенсії дітям війни. Суд задовольнив мій позов і повідомив мене та Пенсійний фонд про своє рішення. Але минуло вже півроку, а Пенсійний фонд мовчить. Що ж виходить - суд у нас безправний?! Але ж суд - незалежна гілка влади і його рішення є обов'язковими для виконання. Напрошується запитання: хто ж старший - Феміда чи чиновник? А, може, весь Кабмін, вся владна вертикаль, наші дорогі законодавці? Себе то вони забезпечили за повною програмою, а про “любий” народ забули. Дивно, проте мовчать навіть комуністи. Дуже вже пахне подвійними стандартами.
     Далі скажу без емоцій, наведу тільки факти. Ставши відмінником народної освіти, я залишився без квартири, без телефону і без роботи з милості нового керівництва. Я сам собі заробив пенсію за 44 роки важкої праці. Все решта, вибачте, обман. Мої статки сьогодні не подвоїлись, а от у фірташів у кризовий час зростають мільярди. 3а яку таку працю? То хто кому благополуччя заробляв? І де ж ті правда та справедливість?
     Скажу відверто, народжується в душі жахливе відчуття, що український народ виживається з України - без війни, без фізичної сили, а психологічними, морально-ідеологічними засобами, як це показали провокативні дії 9 травня у Львові. Що ж це таке діється? Ми ж, українці, так беззастережно повірили в свободу і Незалежність своєї держави! Так, сьогоднішня влада хоче розбудувати Україну, і це факт. То чи покаже нинішня влада дітям, молоді, як шанувати батьків, ветеранів праці, своїх бабусь і дідусів? Не покійних, а ще живих, як обіцяла? Зотлілих заощаджень ми вже не отримаємо. Спадкоємці їх також не побачать. А доплату до пенсій діти війни будуть мати? Хотілось би вірити, та сумнів бере. То чим і як стимулюватиме вона, влада, плідну працю, допомогу в згуртуванні суспільства, єднання Сходу і Заходу, боротьбу зі злочинністю, корупцією, наркоманією, алкоголізмом, безробіттям? І взагалі чи українець колись гордитиметься своєю країною, своїм походженням, як інші народи?
     Очевидно, Україну нам, дорогі брати і сестри, терплячі діти війни, ще треба відстояти і захистити. Не здаваймося!
     Дав би лиш Бог Президенту здорового глузду...
     Віктор МІСЬКОВ, с.Селичів.
     


  коментарі: 16

 :   (написано 02.09.2011 в 13:27 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 02.09.2011 в 19:34 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.09.2011 в 09:00 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.09.2011 в 16:33 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 17.11.2011 в 19:15 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.11.2011 в 04:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 16.12.2011 в 01:40 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 27.12.2011 в 17:34 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.01.2012 в 21:45 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 20.01.2012 в 22:03 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.02.2012 в 07:00 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 25.02.2012 в 10:57 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 08.04.2012 в 00:35 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 08.04.2012 в 04:48 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.05.2012 в 02:23 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 26.05.2012 в 10:14 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 1 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День ліквідатора

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 3 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік