Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Зніму квартиру з меблями...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,ковалят097214882...
Послуги:       САМОЗАХИСТ ДЛЯ ЖІНОК
   &nbs...
     Зніму квартиру з меблями.
     Тел. 097 78 75 301
...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 04.06.2011 ГОЛОВНЕ – БУТИ ЗАВЖДИ ЛЮДИНОЮ

Так, я жила раніше в країні, де панували зовсім інші духовні цінності. Мешкала серед людей, які дуже шанують старість і цінують дівочу честь, де поважають жінок - всіх, без винятку, а не тільки свою, єдину. Я жила серед людей, для яких хліб - святиня. Коли ще не знала традицій і звичаїв цього народу, то одного разу була здивована побаченим. Ішла тротуаром молода гарна жінка. Побачила на землі кусочок хліба. Можливо, його кинув хтось з дуже маленьких дітей, бо діти шкільного віку ніколи не зоставили б хліб на тротуарі. Жінка підняла його, поцілувала і поклала збоку, де на нього не наступили б. Там, у Баку, люди клялись хлібом, і це - найнадійніша клятва.
     Повірте, дуже зворушливо, коли люди беруть в руки шматочок хліба, цілують його і кажуть: «Клянусь цим хлібом». Після таких слів можна вірити всьому сказаному - обману не буде. А в Ганнополі я одного разу чула, як сперечались молоді чоловіки, один із них щось доводив і сказав: «Клянусь! Щоб я здох». Мабуть, яке життя, такі й клятви.
     Це зовсім дивно для нас, ганнопільчан, але в азербайджанських сім'ях під час урочистих подій за святковим столом на найпочеснішому місці обов’язково садовлять найстарішого члена родини. І, незважаючи на те, що святкують - 1 рік внуку чи 17 років онучці - перший тост звучить в честь тієї найстаршої людини. А такий анекдот «по-українськи», який недавно прозвучав із телеекрана, в Баку став би великою ганьбою для того, хто розповідає, і образливим для того, кому розповідають: в одній родині, мовляв, доживає свій вік старенький дідусь. Син вирішив вивезти старого батька в ліс і там залишити його. На допомогу покликав свого малолітнього сина. Привезли діда в ліс, посадили під деревом. Батько кличе хлопчика, щоб скоріше сідав у сани, бо пора їхати, вечоріє. А маленький синок в цей час дуже дбайливо змотує мотузку, якою був прив'язаний до саней дідусь. Батько уже кричить: «Залиши цю мотузку, поїхали». А синок йому спокійно відповідає: «Ну що ви, тату, нащо ж залишати? Коли настане пора привезти сюди вас, то мені буде чим прив'язати вас до санів».
     Смішно? Ні. Страшно! Але, як живемо, так і жартуємо. На жаль, в наших родинах старенький дідусь чи бабуся часто не сидітимуть за святковим столом - десь у запічку чи якійсь комірчині. Їсти то їм принесуть. Але за стіл? Зась! І скажуть при цьому, як кажуть до всіх старих людей: «Хіба воно вам потрібно?» Потрібно! Як для старих потрібно, так і для їх дітей та внуків потрібно. Поки живі наші батьки, то між нами і тією межею, за якою вже - вічність, є ще захисна стіна. Це наші батьки. А в них цієї стіни уже немає.
     Мені дуже подобається одна східна притча. У одного багатого чоловіка працюють наймані робітники. Їх господар - багата людина, але, незважаючи на це, він працює разом із усіма, їсть разом із усіма. А коли, повечерявши, робітники лягали спати, їх господар, піднявши вгору палець, казав: «Піду, поспілкуюсь з Богом». І надовго зникав із дому. Робітникам дуже хотілось знати, куди ж це щовечора ходить їхній господар. Вирішили простежити і послали одного товариша за ним слідом. «Ну що, бачив? Він піднявся до Бога?» - з нетерпінням запитували потім, коли той повернувся. «Ні, він піднявся ще вище», - відповів робітник. Виявилося, їхній господар щовечора ходив до занедбаної, розваленої хатини, в якій доживала свій вік одинока хвора людина. Він її мив, годував, напував, а потім довго спілкувався з нею. Всі були вражені почутим.
     А які почуття живуть у наших душах, в душах нашої молоді і підлітків? Де повага до старших, де повага до своїх батьків? Адже в їх душі сіяли «і розумне, і вічне, і добре». То чому ж там виростає більше дурман-трава? Чи бачили ви, щоб у наших автобусах хтось поступився місцем жінці? Я за всі роки не бачила жодного разу. А в Баку я не бачила, щоб молоді люди сиділи, коли поряд стояв хтось старший за них. Вони поступались місцем не тільки дідусям чи бабусям, а для всіх жінок. В Славуті на автовокзалі була свідком такої сцени: автобус заповнюють пасажири, на одному сидінні сидить юнак; друге місце, біля вікна – вільне, і тут в автобус заходить бабуся. «Синку, посунься до вікна, а я сяду скраю», - мовила старенька. А «синок» замість того, щоб підвестись і допомогти бабусі сісти, відповів: «Бабо, тут зайнято». І продовжував сидіти.
     Коли я в Баку розповіла про цей випадок, мені не повірили, що таке може бути. Як не вірять мені тут, коли я розповідаю, що в Баку я ніколи на вулицях не бачила п'яних - ні лежачих, ні ходячих. Ніяких! І це при тому, що спиртні напої продавались там завжди без всяких обмежень. Навіть тоді, коли в країні намагались ввести сухий закон, коли в усіх містах стояли кілометрові черги за спиртним, у Баку алкогольних напоїв було вдосталь. Причому, вино там дуже дешеве. Але п'яних ніколи не було видно!
     А тут? Як страшно бачити, коли на очах дітей п'яний чоловік зневажає свою дружину. Принижує жінку, на плечах якої лежить майже весь тягар домашніх турбот - і в домі, і в полі, і на городі. Ганьбить жінку, яку поважають в селі і за його межами. А вона, при такому пекельному житті, залишається ще й дуже гарною, ніжною, доброю, лагідною. Як гірко бачити, що молодь спивається! П'ють навіть підлітки... Але що маємо, те маємо. Молодь бачить, який приклад показують старші. Чому ж можна навчитись у п'яниць?
     Думаю, найяскравіший приклад у ставленні до всіх і до всього українському народу показують депутати на засіданнях Верховної Ради. З великим трудом віриться, що так поводяться високоосвічені люди. Їх поведінка - це ганьба на весь світ. Видно, втілюють вони в життя те, про що колись співали ще в школі: «В царство свободы дорогу грудью проложим себе». Ось і прокладають дорогу і грудьми, і кулаками... Тільки невідомо - кому і куди. Скоріше за все, що для себе, для народу так би не старались. І куди приведе та дорога?
     Зовсім не має значення те, де ми живемо: на заході чи на сході, в місті чи в селі. Як не має також значення те, де ми працюємо: у Верховній Раді, в офісі чи торгуємо на базарі. Головне для кожного - бути на своєму місці людиною. Я так думаю. А ви?
     Марія САМЧУК, с.Ганнопіль.


  коментарі: 0



Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

1 + 1 + 6 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6860
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік