Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 07.04.2011 ТЕРНИ НА ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ

Так назвала свій автобіографічний нарис Зоя Стрихарчук. 1 квітня (не випадково у День сміху!) вона зустріне свій життєвий ювілей. Всі роки її перебування у Славуті тісно пов’язані із «Трудівником Полісся». На наших очах відбулось зростання Зої Романівни як народної письменниці: ми раділи кожній випущеній збірочці, дивувались багатогранним талантам мужньої жінки.
     Сьогодні для читачок «Калини» спробуємо трохи відкрити не всім відомі сторінки життя цієї непересічної особистості.
     
     - Зоє Романівно, раді, що завітали на гостину до нашого сивочолого «Трудівника…». Як завжди усміхнена й чарівна! Це, мабуть, такі гени батьками були закладені?
     - Народилась я на Рівненщині, в одному із сіл Острозького району. То був невеликий хутірець, де колоссям поля виграють, а у вишневім садочку чула безкінечний гомін птахів та спів соловейка… Саме оця мальовнича природа надихала, плекала мою ліричну душу, завдяки чому й вийшла в подальшому житті на творчу дорогу. Бо змалечку мала дві пристрасті: дуже любила декламувати й залюбки збирала навколо себе слухачів-сусідів. А ще в рідних Сіянцях всі мене звали «малою артисткою», бо ж сміливо проривалась на сільську сцену. Щодо генів, то все сімейство наше співуче, створили навіть своєрідний ансамбль.
     - Погодьтесь, самодіяльних артистів багато, а от справою життя творчість стає не для кожного.
     - У 8-му класі на сцені сільського клубу поставила невеличку п’єсу, яку сама й написала. Після школи поїхала вступати на режисерський відділ Дубнівського культосвітнього училища. До Києва в театральний не пустили батьки (пізніше зрозуміла, що то було їхньою найбільшою помилкою): «Воно ще десь влізе через свій норовець. Та й саме ж таке худе, мале з вигляду – пропаде!». Але то так доля складалася. В училищі навчатись було легко. Стала в пригоді й моя пристрасть до пера, бо невдовзі вже складала інсценізації для постановок, а також сценарії різних тематичних вечорів.
     - Знаю, що захопили трохи й газетярського хліба…
     - З першого курсу друкувалась в тамтешній районці: особливо мені вдавались статті на моральну тематику. З огляду на те, що ще студенткою примудрилася вискочити заміж (причому, досить невдало, бо через певний час шлюб розпався, хоча й народився в ньому мій старший син), після училища потрапила не на сцену, а в… газету. Спершу була секретар-друкаркою, а згодом - кореспондентом відділу моралі і права. Власне, журналістика й поєднала із другим моїм чоловіком, який очолював тоді в редакції відділ сільського господарства. Вона ж і привела нас у Славуту.
     - Хоч тут працювали за спеціальністю?
     - Так, спершу режисером народного театру районного Будинку культури, а пізніше - в Будинкові піонерів (нинішньому БДТ) вела ляльковий театр. То для мене було не життя, а справжня казка. Вистави ставила за власними сценаріями, ляльки (та ще й які – майже в людський зріст!) теж майструвала власноруч. Якби не подальша недоля, то ще й досі, мабуть, дивувала б глядачів невичерпною фантазією, якою Господь наділив сповна.
     - Як же сталась та злощасна аварія?
     - Автобус, у якому їхала, зіткнувся із вантажівкою! А за день до того мала відбутися прем’єра драматичної вистави, яку підготувала зі старшокласниками. Місяць я не спала від численних переломів. А першої ж ночі, коли нарешті заснула, той спектакль від початку до кінця «поставила»… у сні. Роками довелося практично бути прикутою до ліжка. Це надто важко було перенести такій людині як я – з шаленим темпераментом й енергією, завжди в творчому польоті… І ось так раптом стати «списаною»?! Не хотіла вірити, коли чула про безнадійний стан, ні лікарям, й взагалі нікому. А вижила й стала на ноги завдяки чоловікові.
     - Недарма ж кажуть, що родина є тим оберегом, який порятує від найстрашнішої біди?
     - Знаєте, в скрутних ситуаціях людині не так багато й треба: трішечки доброти, милосердя, душевного тепла – і вже не такими нестерпними здаються страждання. Особливо тоді, коли хтось рідний і близький впевнено й терпляче подає руку допомоги, а ти намагаєшся знайти в собі ще більше сили, аби збороти недугу й, що найголовніше, не втратити віри в перемогу. Принаймні, так було зі мною. Чоловік возив мене по знаменитих лікарях України, пробився у Москву в клініку самого Айдина Іммалієва… Днював й ночував біля мене, проривався навіть у реанімацію. Величезна кількість найскладніших операцій – й довгоочікувана перемога! Запорукою їй стали чоловікова любов, а ще моя жадоба до життя, прагнення бути потрібною родині та людям.
     - Ваш шлях до письменства й проліг через оці терни?
     - Доля дала мені в руки перо, аби мій чорнильний слід стелився до людського серця на добро. А добрі справи, як правило, в’яжуться в духовний сніп життя. Отак, колосок до колосочка, та й гляди стане той врожай помічним для підтримання морального духу людини... Розумію: бути письменником дуже відповідально й нелегко. Треба навчитись всього кількома штрихами, без численних порівнянь, створювати вражаючі й в той же час впізнавані образи, відтворювати емоційно-хвилюючі події, в яких би пульсувала правда життя. А найбільше – краса людського серця.
     - З року в рік, Зоє Романівно, для своїх поціновувачів відкриваєтесь все новими і новими гранями своїх талантів. Ви гумористка, поетеса, співачка, композитор…
     - Це з тієї радості, що стала на ноги, аж заспівала! Дякуючи Богу, написала більше 20 ліричних пісень та романсів, зробила на деякі з них фонограми: їх розучують в школах, виконують на сценах міських та районних закладів культури. В книзі «Славутчина пісенна» з творами самодіяльних композиторів Славутчини вміщено більше 30-ти моїх пісень. Нині мрію випустити альбом духовних пісень – їх у мене вже 12. Особливо душа моя співає, коли потрапляю в наш місцевий клуб «Оберіг» під керівництвом Лариси Чорнокрилюк. Крім того, розповідаю маленьким славутчанам казочки в телестудії ТРК «Контакт-Славута». Підготувала до видання книги «Земні гріхи наші», «Казки від бабусі Зої» та музичний духовний альбом «Крок віри в Божественні двері». От тільки знайти б спонсорів…
     - То Ви абсолютно щаслива жінка!
     - Коли в серці виграють струни, а весь світ сяє й колишуться зорі, тоді ти й справді - на сьомому небі! Крім того, в зміст життя увійшли троє моїх синів і стільки ж невісток, а ще 6 сонечок, 6 життєдайних зерняток – стільки маю внучат. Допомагаючи виховувати їх, керуюсь основним: щоби з малих літ поважали десять Божих заповідей і в подальшому жили за ними.
     - Дякую за розмову, Зоє Романівно, за наше багатолітнє творче братерство, за те що Ви така є. У ці передювілейні Ваші сонячні дні газетярі «ТП» й усі славутчани зичать Вам здійснення всього задуманого, нових книжок і пісень, міцного здоров’я й невичерпного оптимізму. Многая літа!
     Інтерв’ю записала
     Валентина ЗАВАДСЬКА.
     На фото із сімейного архіву - Зоя Стрихарчук у квітучому саду.


  коментарі: 6

 :   (написано 08.04.2011 в 23:04 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 18:46 з адреси:  h131-163.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 19:48 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.05.2011 в 06:35 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.05.2011 в 05:27 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 10:30 з адреси:  h131-182.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 1 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День ліквідатора

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


5 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік