Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 03.03.2011 А МУЗИКА ЗВУЧИТЬ!..

Я вирішила відкрити таку сторінку свого життя, яку довго приховувала від усіх. В дитинстві я дуже соромилась цього. Набагато пізніше зрозуміла, що соромитись треба інших вчинків...
     
     Це була любов. Любов до музики. Велика любов, що прийшла до мене дуже рано, і яку я несу в своєму серці все життя.
     Звідки ж ти з’явилась мені, моя любове? Коли зародилась в моїй душі? Може, тоді, коли вечорами я слухала спів мого дідуся і не могла ніяк зрозуміти, як можна поєднати сльози і пісню? А може, ти прийшла спекотної літньої днини, в перший день жнив? Я завжди дуже ждала цього дня. Колись перший день жнив був особливим. А я чекала вечора, коли повертались жінки з роботи і співали про обжинки... Я дуже любила ці пісні!
     Така любов була в моєму житті. Але чому була? Вона і зараз живе зі мною. В моїй душі і зараз відбувається те, що відбувалось в душі 10-річної дівчинки. Вона плаче і сміється, вмирає і народжується, коли чує прекрасні звуки «Полонезу» Огінського. В моєму житті пізніше була, можливо, й серйозніша, змістовніша музика. Але цей «Полонез»! Це – як перше кохання, що вразило, немов електричним струмом, раз і на все життя. Набагато пізніше я почула цей твір у хоровому виконанні.
      «Полонез» Огінського вперше запам’ятався для мене у виконанні сільського духового оркестру, коли в селах ще не було ні радіо, ні світла, а про телевізори і гадки ми не мали, що вони існують. У селі Довжки, де я тоді жила, був дуже гарний духовий оркестр. Незважаючи на те, що було дуже важке післявоєнне життя, голод, холод, розруха, клуб у селі працював. Невеличкий, але охайний сільський клуб. А яка музика звучала в його стінах! Моцарт, Лисенко, Чайковський, Глінка! Крім танцювальних мелодій, оркестр грав багато класичної музики. Тоді я вперше почула «Турецький марш» Моцарта, «Танець маленьких лебедів» і «Неаполітанську пісню» з балету Чайковського «Лебедине озеро». Тоді ж вперше полонив мене і «Полонез» Огінського, який я полюбила на все життя.
     По суботах в клубі влаштовувались танці. Але ще задовго до початку їх хлопчики 12-15 років на майданчику біля клубу уже грали. Спочатку звучали марші. Тоді в надвечірнє небо здіймались то урочисті і тривожні, то сумні і величні звуки неперевершеного маршу «Прощання слов’янки». Потім лилась інша музика. Цю прекрасну класичну музику було чути в кожному куточку села. А я, як заворожена, дивилась на оркестр і не пропускала жодного звука.
     В 1956 році село радіофікували. Яка це була радість! В кожній хатині з’явилося радіо. А для мене відкрився новий світ - це світ такої музики, про існування якої я і не здогадувалась. Великим потрясінням стала для мене «Місячна соната» Бетховена і «Баркаролла» Лисенка. Вперше почула пісні у виконанні Бориса Гмирі і Дмитра Гнатюка, молодого Кобзона. Любила все. Могла годинами сидіти біля радіо і слухати, слухати. Щоденно о 22.30 передавали концерт на замовлення радіослухачів. Уся сім’я уже спала. А я робила вигляд, що готую уроки, і слухала цей концерт.
     Я ніяк не могла зрозуміти тоді, чому одні і ті самі звуки ми чуємо по-різному. Те, що викликало в мені бурю почуттів і емоцій, коли хотілося плакати і сміятись, обняти весь світ, в інших членів нашої сім’ї викликало тільки роздратування. І все частіше я чула: «Виключ радіо. Щось там бомкає, а вона, дурна, слухає».
     Мені ні з ким було поділитися своїми почуттями, ні в кого було запитати. Можливо, й справді зі мною щось відбувалось не так, і я відчувала уже себе якоюсь «ущербною» й дуже нещасною. Тоді я не чула таких слів як «комплекс неповноцінності», але була опутана, як павутиною, тими комплексами. І все більше й більше соромилась, і все більше й більше боялась, щоб ніхто не дізнався про мої почуття. І все з більшим нетерпінням ждала вечора, щоб знову слухати ці концерти.
     Тоді я вперше почула неповторний спів Паторжинського і Литвиненко-Вольгемут, полюбила оперу «Запорожець за Дунаєм» і багато прекрасних арій із таких же прекрасних опер. Як я заздрила міським жителям! Адже вони могли не тільки слухати оперу, але і бачити все, що відбувається на сцені.
     Згодом і мені життя подарувало таку можливість. Перше, що я почула в чудовому оперному театрі, була опера «Демон», пізніше - «Тоска» і «Травіатта», «Севільський цирюльник» і «Риголетто» та інші.
     У 1961 році в Москві проходив Міжнародний конкурс молодих піаністів імені П.І.Чайковського. В ньому брав участь американський піаніст Ван Кліберн. В його виконанні я й почула «Перший концерт» Чайковського. По радіо транслювали тільки фінал цього концерту. Але цього вистачило, щоб назавжди полюбити його. Пізніше, в кіножурналі, я ще й побачила самого Вана Кліберна. Цей американський піаніст, хлопчик-підліток, своєю грою підкорив увесь світ і одержав першу премію. Мені дуже хотілося почути цей концерт у його виконанні повністю, але по радіо передавали тільки уривки... І так склалося, що я почула його набагато пізніше.
     Був 1969 рік. Тоді я уже жила в Баку. Ми одержали нову квартиру. А в кожній квартирі на той час був стандартний набір домашнього начиння – сервант, диван і обов’язково радіола. Радіоли у нас ще не було, але я уже придбала першу пластинку. І це був «Перший концерт» Чайков- ського у виконанні Вана Кліберна. Коли появилась радіола, я слухала цей концерт безліч разів. Появилося в мене і багато інших пластинок: Моцарта, Шопена, Бетховена. Мені було дуже приємно, що цю музику я уже слухала разом зі своїми дітьми, не соромлячись їх, не приховуючи свої почуття. Діти розуміли мене, любили і сприймали музику.
     Проживаючи серед азербайджанського народу, я полюбила і його мотиви. Мене полонили пісні у виконанні ніжної, романтичної Флори Керімової, емоційної Зейнат Ханларової, любила ліричний спів Рашида Бейбутова. Любила і азербайджанський мугам (народну музику).
     Пригадався один епізод, пов’язаний з музикою. Але мене тоді не так вразила музика, як події, що асоціювалися з нею. 1943 рік. Третій рік іде війна. Ленінград у блокаді. Саме в цей час російський композитор Сергій Прокоф’єв написав «Симфонію №7», яку присвятив тим, хто в цей час жив у місті, і тим, хто захищав його. Вперше ця симфонія прозвучала не у філармонії, не в концертному залі, а на одній із станцій Ленінградського метрополітену, - 7 листопада 1943 року. Про це я дізналась в 1957 році, коли на екран вийшов художній фільм «Ленінградська симфонія». Фільм був створений на основі цих достовірних подій і фактів. Протягом усього фільму звучала музика.
     Але те, що я побачила на екрані, вразило мене набагато більше. “Що є моя любов до музики і я сама? – думала, дивлячись на екран. – Ніщо. Ніщо в порівнянні з тими мужніми людьми і їх любов’ю до музики”.
      Як же потрібно було любити музику, щоб, ризикуючи своїм життям, незважаючи на артилерійський обстріл, незважаючи на бомби, що, мов рясний дощ, сипались на місто, пробиратись до цієї станції метро, аби, спустившись глибоко під землю, послухати цю симфонію! Не всім бажаючим судилося її почути в ту ніч, тому що не всім судилося в ту ніч і вижити. То хто ж сміє запевняти після цього, що «когда гремят пушки, музи молчат»?” Ні, музи не мовчали. Вони кричали різними голосами! Вони кричали голосами героїв художніх фільмів, створених під час війни. Вони кричали голосами героїв літературних творів, написаних в той грізний час. Вони кричали кожним звуком, кожною ноткою легендарної «Ленінградської» симфонії.
     Давно це було. Але все залишило свої сліди. І в душі, і в серці. У житті всього довелось побачити, почути і пережити. Іноді воно било. Дуже боляче било. Але, крім цього свого, особистого, що довелось пережити, я, як власний біль, сприйняла смерть великих виконавців і композиторів Анатолія Солов’яненка і Юрія Гуляєва, Євгенія Мартинова і Володимира Висоцького, Майї Кристалінської і Валентини Толкунової. Як і раніше, я люблю їх пісні і їх музику.
     Але час іде. Магнітофони витіснили радіоли, диски замінили магнітофони. От тільки духові оркестри ніколи нічим не замінити! Давно я уже не чула «Місячної сонати» Бетховена та «Баркаролли» Лисенка, не чула «Першого концерту» Чайковського... Інша музика заполонила ефір. Але, як колись ждала побачення, так і зараз чекаю зустрічі з Дмитром Хворостовським. Жду, коли побачу і почую легенду світової опери Монсерат Кабальє. Жду також і концерту Миколи Баскова. Але тільки два номери з усього концерту. Це - «Посвящение Карузо» і «Призрак в опере». Правда, зараз уже і концерт не концерт, і музика – не музика. Все шоу! Шоу-бізнес. Але справжня музика - прекрасна музика! - завжди буде такою ж чаруючою і неповторною, як би її не називали. Тому що все в житті минає, а музика - вічна.
     Марія САМЧУК, с.Ганнопіль.


  коментарі: 14

 :   (написано 17.03.2011 в 04:35 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.03.2011 в 13:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 13.04.2011 в 08:52 з адреси:  h131-159.meta.ua)
 :   (написано 13.04.2011 в 17:40 з адреси:  h131-183.meta.ua)
 :   (написано 29.04.2011 в 16:27 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 29.04.2011 в 17:40 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 06.05.2011 в 13:23 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 06.05.2011 в 16:04 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 17.05.2011 в 20:00 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 17.05.2011 в 23:43 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 08:41 з адреси:  h131-181.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 12:48 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 10.06.2011 в 08:42 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 10.06.2011 в 13:47 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

6 + 1 + 2 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
св. Андрія

прогноз погоди
На Андрія треба кожуха добродія.

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 5 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік