Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Продам недорого часник. ...
Робота:       На роботу в мебелевий цех терміново потрібен верст...
Послуги:       САМОЗАХИСТ ДЛЯ ЖІНОК
   &nbs...
     ГО "Славутське міськрайонне об`єднання "МАЙДАН" збирає гумові авто-покришки, горючі суміші для "коктейлів Молотова" і арматуру для відпраки у Киїів на Майдан-3. (Штаб ГО "Майдан" на 4-му поверсі "ОТЦ") ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 25.02.2011 «НАШЕ СЕЛО КРАСИВЕ І ЩАСЛИВЕ. ЦЕРКВА ЗАЛИШИТЬСЯ - БОЖА МАТІР ЗАХИСТИТЬ», - НАПРОРОКУВАЛА ЦВІТОСІ ВАРВАРА ФАРБЕЙ

28 січня Цвітоха відзначила 67 річницю свого визволення від фашистських окупантів. Звернувшись до історичних джерел, спогадів і свідчень очевидців, хочу розповісти про життя земляків під час «нового порядку» 1941-1944 років.
     Єдине на світі, неповторно прекрасне, багате своїми колоритними людьми, село Цвітоха має нелегке історичне минуле. Вже під час Визвольної війни 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького Цвітоха була зруйнована так, що не залишилось жодного з 219 домів. Війни, революції, голодомор та репресії – ніщо не пройшло мимо нашої землі. Здавалося, землю затоплять людські сльози. Але найстрашніше було попереду.
     Кров’ю вмився ранок 22 червня 1941 року – розпочалась Велика Вітчизняна війна. Вже на початку липня частини Червоної армії залишили Славуту і район. Потяглися довгі роки окупації. Чітко зберегли в своїй пам’яті спогади про ті важкі дні старожили села. Ось їх свідчення:
     Із спогадів ТАРАСЮКА Анатолія: «Я був ще зовсім малою дитиною, але дуже добре пам’ятаю, як німці зайшли в село. Молоді русяві хлопці милися біля Миходової криниці, сміялися, хлюпалися водою, грали на губній гармошці».
     Із спогадів ТАРАСЮК Антоніни: «По дорозі зі Славути на Шепетівку їхали німецькі танки, машини, мотоцикли, а за ними – солдати, які заходили в Цвітоху. Їх селили по людях. В моїй хаті, що стояла на краю села, була рація.
     Одного разу партизани зробили засідку там, де тепер хата Уварова, і напали на двох німців, які повертались з Кам’янки. Одного з них забили, а другий втік у береги. За це кожну ніч почали забирати людей і тримати як заручників: якщо пропаде німець, то їх стратять. Але відпускали. Були в нас у селі мадяри, що прийшли замість німців. Вони - дуже жорстокі, навіть гірші за німецьких солдатів.
     На початку війни можна було забирати з полону родичів-українців. Я їздила в місто Хелм, де був концтабір, за своїм чоловіком Тарасюком Іваном Павлови- чем. Відпускали за документами лише одного – брат чоловіка Роман також дуже просився, але його забрати не дозволили.
     Під час боїв за село гинули і червоні, і німці. Баби ховали їх по городах, лісах. Кажуть, що троє червоноармійців були поховані під грушею при в’їзді в село. Пізніше прах воїнів перевезли у Славуту в братську могилу. Але ще довго трактори виорювали людські черепи, не знаю тільки - наших солдатів чи німецьких”.
     Із спогадів СИНЯКОВОЇ Олени: «З горища я дивилася на шосе, по якому їхало багато машин, мотоциклів із німцями. На цей час на фронті було немало людей із села, в тому числі і мій чоловік Петро Олександрович Синяков, який так і не повернувся додому.
     В перші дні війни дуже багато червоноармійців потрапляли в полон. Великий табір полонених був у Славуті. Я, бувало, як іду в Славуту, то наварю картоплі й кидаю її за ту п’ятирядову проволоку. Бачила, як людей ще живими у велику яму-кагат кидали (по 10-15 чоловік).
     Голоду як такого під час окупації не було. А на роботу в колгосп мусили ходити. Німців боялися, слухались, бо вони до нас ставились жорстоко. Були в селі і поліцаї. Один із них, Крючков (десь із Росії привіявся) мого брата забив під Варварівкою, бо брат був партизаном (звали його Володимир Іванович Турінський). Над ним дуже познущалися і заборонили ховати. Та знайшлися в Ташках дід і баба, які не мали дітей, і похоронили його. А рідні не сміли заплакати, бо німці стежили. Через тиждень партизани цього Крючкова вбили в Бошовій долині й табличку повісили «Смерть за смерть».
     Старостою села був Андрій П., а секретарем – Т. То цей Т. як почув, що наші йдуть, то повісився в своїй хаті на горищі. Закопали його в Махановому Розі. Староста П. був дуже поганий своїм людям: писав списки, кого забрати до Німеччини. Одного разу я чула, як він казав німцям: «Отак, дорогі мої панове, скільки писав я, а вони ховаються, нічого їм за це немає. А якби одного з них розстріляли, то іншим була б наука».
     Зупинялися поблизу нашого села й партизани, але чужі. Часом пробиралися ближче до хат, але швидко зникали, щоб не дізналися німці. З цвітошан у партизанах були Іван Мазяр та Василь Демчук. В Німеччину із села вивезли Віру Ільчук, Віру Третяк, Віру Остапчук, Євгенію Паламарчук, Марію Суконову.
     Село під час війни постраждало мало, згоріли лише дві хати. Можливо тому, що, як казали люди, одна жінка, Фарбей Варка, ще на початку війни пророчила: «Наше село красиве, щасливе, церква залишиться, Божа Матір захистить». Цю жінку в селі називали святою Варкою і вірили в її пророцтво, яке й справдилось.
     Комендантом села був Власюк Василь. Він врятував від смерті жінку, голову сільради, яку німці хотіли повісити біля школи.
     Під час боїв за село загинуло багато солдатів. Хоронили їх по городах і лісах. Серед них був і Черкасенко, в честь якого названа одна із вулиць Цвітохи».
     Із спогадів ОСТАПЧУК Олександри: «Вперше я побачила німців, коли вони зайшли до нас на подвір’я. Їх було п’ятеро, вони сказали що червоним капут, через 24 години візьмуть Москву. Дмитро Козійчук відповів, що «вам до Москви ще дуже далеко», за що його сильно вдарив в обличчя перекладач. На церковній дзвіниці німці зробили вишку і одного разу застрелили звідти трьох хлопців, що йшли вулицею після комендантської години.
     Василь Мазяр працював на залізниці стрілочником і за його допомогою партизани підірвали потяг із свиньми. В партизанах із цвітошан були Ясько Краєвський, Василь Березовський, Володимир Власюк».
     Із спогадів КІОВЧИК Надії: «Я побачила німецьких солдат, коли мені було 9 років. Вони йшли вулицею, одягнені в нову зелену форму. Фашисти до наших людей ставились погано, зверхньо, з якимось презирством. Прийшовши в село, забирали свиней, курей, корів. Жили вони у селян на квартирах. У нас теж був один німець. Одного разу під Новий рік я заглянула до його кімнати і побачила ялинку, обвішану цукерками. Я підійшла, хотіла зірвати одну, а ялинка перекинулась. Німець розсердився, почав розмахувати пістолетом. Потім взяв мене за руку, повів у кімнату і дав цілий пакунок цукерок. Коли відступали, село наше німці не палили, а от Миньківці горіли через день».
     Не скорилися гітлерівцям жителі наших сіл. Під час війни у Ташках діяла партизанська організація, керівника якої М.Д.Власюка в 1943 році було заарештовано. А на залізниці, що проходить через село, партизани часто здійснювали диверсії. Не перегоні Погоріле-Цвітоха-Кам’янка-Шепетівка йшли під укіс ешелони з живою силою, технікою, озброєнням противника. Так, протягом літа 1943 року було знищено 2 паровози, 34 вагони, 1 підйомний кран, вбито 303 і поранено 197 німецьких солдат і офіцерів. Всі ці дані зафіксовані в архівних документах.
     На фронтах війни загинуло 214 цвітошан, кам’янчан і ташенців, 98 - нагороджені орденами і медалями. Житель села Цвітоха Олексій Михайлович Свідерський брав участь у параді Перемоги на Червоній площі Москви.
     …Протягом багатьох років у Цвітоху на постійне місце проживання прибувають люди з інших сіл, районів, областей нашої держави та навіть з інших країн. Корінних жителів, які були безпосередніми свідками творення історії села, практично не залишилось. Тому нам, їх нащадкам, потрібно по краплинах збирати матеріали з минулого краю, не дозволити піти у небуття пам’яті про наших дідів і прадідів. Адже гени предків озиваються у молодих цвітошанах, вирізняючи їх оригінальним характером, бунтівною вдачею і світлими, як весняне небо, очима.
     Нема безіменних вітчизн.
     А є Україна,
     Поділля,
      Цвітоха.
     (І.Рибіцький).
     Оксана БОЙЧУН,
      вчитель історії Цвітоського нво.
     
     
     Минулого вівторка, 22 лютого, депутат районної ради Олексій Сабінський завітав до домівки ветерана війни та праці, кавалера ордена Великої Вітчизняної війни «Знак Пошани», медалі «За відвагу» й багатьох інших державних відзнак Олександра Георгійовича Демчука, котрий мешкає у Цвітосі, щоби привітати його із 90-річчям і вручити від імені та за дорученням голови районної ради Леоніда Радзивілюка та голови районної державної адміністрації Олега Несена пам’ятну адресу та цінний подарунок – портативну магнітолу. Хай щастить Вам, ветеране!
     Фото О. ДЕЙКАЛЮКА.
     


  коментарі: 14

 :   (написано 17.03.2011 в 03:01 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.03.2011 в 20:21 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 14.04.2011 в 02:55 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 15.04.2011 в 02:52 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 15:20 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 18:58 з адреси:  h131-178.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 13:20 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 20:08 з адреси:  h131-172.meta.ua)
 :   (написано 18.05.2011 в 17:35 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.05.2011 в 06:51 з адреси:  h131-186.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 21:53 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.05.2011 в 05:40 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 03:17 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 10:35 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

4 + 1 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6859
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


2 + 7 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік