Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     Многие лета Порошенку П.А и Гройсиану В.Б а также отцу реформ Яценюку А П.Их всех на 2 срок ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 28.01.2011 КУХАР НА ВІЙНІ – НЕ ОСТАННЯ ФІГУРА

«Лучше нет простой,
      здоровой
     Доброй пищи
      фронтовой…»
     О.Твардовський.
     Ці відомі поетичні рядки безпосередньо стосуються нашої сьогоднішньої героїні – учасниці бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни Анни Гаврилівни Хмарук (Нінуліної), котра на фронті… куховарила, ситно годуючи наших бійців. Завітавши до її оселі й налагодивши стосунки з чотириногим охоронцем Діком, я відрекомендувався господині й пояснив мету свого візиту. Пропозиція розповісти про військове минуле спершу не викликала у жінки особливого ентузіазму – мовляв, давно це було, майже все забула, та й невже комусь потрібно?.. На моє запитання про дітей Анна Гаврилівна відповіла охочіше: донька Зоя мешкає у Житомирі, син Микола оселився в Нетішині. «От про них в газетах не раз писали. А про мене… Хто коли цікавився військовими кухарями?» - жінка подивилася мені в очі. Проте крига скресла, розмова почалася.
     - Анно Гаврилівно, пригадайте коротенько своє довоєнне дівоче життя. Звідки Ви родом?
     - Народилась 7 лютого 1926 року на Рязанщині в колгоспній сім’ї. Батько був бригадиром. Закінчила 7 класів і пішла працювати до нього. А вже йшов 1944 рік – війна відкотилася на захід, перейшла радянський кордон. Високі патріотичні настрої не давали мені спокою: душа рвалася в бій, аби особисто долучитися до Перемоги.
     - Але дорога на фронт пролягала через військкомат…
     - Так, я подала туди заяву про призов в армію. Аби в неї потрапити, пішла на хитрість: у довідці сільської ради в даті свого народження цифру 6 затернила і сказала, що з’явилася на світ 1924-го.
      - Ось так, приписали собі роки… Так і потрапили до Червоної армії?
     - Не відразу. Спершу була направлена до Московського військового округу, де на відмінно закінчила в Тулі курси підготовки кухарів (Анна Гаврилівна з гордістю показує пожовтіле від часу свідоцтво). Мені присвоїли кваліфі- кацію «старший кухар» та військове звання «старший сержант». Після випуску на нас чекала дуже ризикована й небезпечна дорога на фронт. Незважаючи на юність, ми, 18-літні дівчата, пов’язали свою долю із захистом Вітчизни.
     - Куди ж занесли Вас фронтові дороги?
     - Отримала направлення в армійську бойову хлібопекарню 60-ї армії, що була задіяна у Львівсько-Сандомирській операції. Після її успішного завершення бойовий шлях армії пролягав через міста Жещув-Краків-Освенцім-Ернау в Польщі та Пардубце в Чехословаччині. Так-так, на свої очі бачила жах одного з найстрашніших концтаборів…
     - На якій посаді служили?
     - Призначили мене кухарем польової кухні й одночасно хлібопекарні. Це був великий тиловий підрозділ на колесах, де було багато машин, усіляких причепів. До його складу входили різні склади, польові кухні, бочки для води. Розташовувались, як правило, на околицях міст, сіл, на узліссях. Мали охорону та різноманітних спеціалістів.
     - Чим же годували наших воїнів?
     - На фронті в польових осінньо-зимових умовах неможливо було готувати страви зі свіжих овочів – в хід йшли консервовані продукти. Перші та другі страви варили з гречаних, перлових, ячневих круп, гороху та квасолі, а компоти – із сухофруктів. Якість продуктів та страв щодня перевірялась лікарем.
     - Що можете сказати про умови праці?
     - Вставали о 5-й ранку й заледве вправлялись зі всією роботою до 12-ї ночі. Траплялось, спали «на ходу», коли колона була на марші: там же готували їжу – вона варилася в котлах польових кухонь буквально на колесах. Особливо це практикувалось, коли вже у Німеччині розпочалась Берлінська операція. Наші війська наступали зі швидкістю 500км на добу: ми ледве встигали міняти місця розташування й при цьому солдат треба було постійно забезпечувати хлібом.
     - То Ви до кінця війни так і прослужили в хлібопекарні?
     - Ні. В ході Берлінської операції фронтові шпиталі гостро потребували додаткових спеціалістів - лікарів, медсестер, працівників їдалень. Тому направили мене кухарем у госпіталь. Обстановка там була більш напруженою, адже тяжкопоранені бійці потребували цілодобового нагляду і підтримки. Ми слідкували, аби не закінчувались тепла кип’ячена вода, компот, чай. Пригадую, як нас, працівників їдальні, залучали до годування поранених, які були без рук, без ніг, бо медичні сестри не встигали за усім. Як зараз бачу перед собою молодого солдата, котрого привезли з передової без ноги. В його погляді боролись розпач і надія на життя…
     - У польові кухні ворожі снаряди, мабуть, теж влучали?
     - Одного разу я мало не загинула. Ми везли на машині поранених. Раптом налетіли німецькі літаки, стали бомбити колону. І тут вибухом бомби машину розвертає, а мне кидає на капот. Якби не тепла зимова хустка на голові, простою контузією навряд чи обійшлося б.
     - 9 травня 1945 року – чим запам’ятався цей день?
     - За 19 років життя жодного разу я не відчувала такого піднесення і радості, яких спізнала від звістки про кінець війни. Для мене, тим більше, День Перемоги, який я зустріла на фронті, співпав з початком особистого життя. Він заклав мою подальшу жіночу долю – я познайомилась з солдатом Миколою Григоровичем Хмаруком.
     - То Ви справили армійське весілля там же, на фронті?
     - Ні, пізніше: я демобілізувалась влітку 1945-го, а Микола в 1946-му. Тоді й побралися. Ми були молоді і щасливі. Настала золота пора мирного подружнього життя. Ми разом збудували дім, посадили сад. Ростили дітей, працювали... Мій трудовий стаж – понад 40 років. Працювала у райспоживспілці та на паперовій фабриці. Із чоловіком в мирі та злагоді ми прожили до 1975 року, коли мій любий Микола відійшов у Вічність.
     На цих словах обличчя Анни Гаврилівни вкрила тінь журби, а блакитні очі застелили сльози. Ось так, долаючи відміряний Богом нелегкий життєвий шлях, зустрічає ця мужня і терпляча фронтовичка 85-річний ювілейний День народження. Всенародна Вам шана і вдячність, низький уклін і найкращі слова побажань!
     Михайло СОРОКІН, член
     президії міської ради ветеранів.
     


  коментарі: 14

 :   (написано 17.03.2011 в 09:04 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.03.2011 в 20:34 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 14.04.2011 в 03:34 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 15.04.2011 в 03:16 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 15:31 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 19:00 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 13:41 з адреси:  h131-145.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 20:10 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.05.2011 в 18:05 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.05.2011 в 06:56 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 22:06 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.05.2011 в 05:43 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 03:47 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 10:38 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

3 + 6 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

сьогодні
День працівників суду

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 4 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік