Коментар до фото: ....
Завантажується пошукова система...
Tutor  :  Стьопа! Пішов би ти у сраку, СамоДрочівський мудак. Стараєшся для спонсора твоєї пархатої партійки, пана жидюри Коломойського. Шоб той жидюра наші ліси поприбир  ...
Skrumex  :  Жаль , очень жаль!  ...
Куплю/продам:       Зніму квартиру з меблями...
Робота:       Пропоную роботу для зварювальника,ковалят097214882...
Послуги:       САМОЗАХИСТ ДЛЯ ЖІНОК
   &nbs...
     Зніму квартиру з меблями.
     Тел. 097 78 75 301
...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця




border=0

інформери

Курс долара






 25.11.2010 ВІТАЛІЙ ЛІСОВИЙ: «НЕ ПОРИВАЮ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ РІДНОЮ СЛАВУТЧИНОЮ»

Нещодавно начальника обласного управління лісового і мисливського господарства Віталія ЛІСОВОГО вкотре обрано депутатом до обласної ради від Славутчини. Кореспондент «Подільських вістей» із цього приводу мала розмову з ним, яка, сподіваємося, буде цікавою й читачам нашого «Трудівника Полісся».
     
     
     - Віталію Митрофанови-чу, чому Ви вирішили балотуватися в депутати від Славутчини?
     - Славута - це моя мала батьківщина. Там я народився, там закінчив школу, звідти пішов у доросле життя. Там досі мешкає моя старенька матуся, дай їй Бог здоров'я і довголіття, там татова могила. Він був найавторитетнішою людиною для мене, його дуже поважали земляки і йшли до нього за допомогою й порадою, як до якогось мудреця.
     Чому я розраховував на підтримку славутчан? Та тому, що вже кілька каденцій підряд представляв їхні інтереси в обласній раді. А до того був депутатом Славутської районної ради. Як депутат, член депутатської комісії, повсякчас дбав про розвиток району. Особливо - про соціальну мережу. У тому, що на Славутчині будуються і стають до ладу нові школи, заклади медицини і культури, церкви, інші соціальні осередки, є і моя скромна заслуга. Члени фракції Народної партії, до якої я належу, ініціювали створення спеціального фонду для жителів сіл, прилеглих до Хмельницької атомної станції, і ми свого досягли. Він починає працювати, невдовзі жителі 30-кілометрової зони матимуть пільги і додаткове фінансування з рахунків ХАЕС. І це правильно. Люди в особі атомної мають небезпечного сусіда, в разі якоїсь біди (хай Бог боронить від такого) приречені покинути все, що нажито впродовж життя. Це - свого роду компенсація за такий ризик.
     Я не відмовив жодному з моїх земляків, хто особисто звертався до мене. Одним допоміг матеріально, другим - доброю вчасною порадою, ще комусь підсобив у працевлаштуванні, лікуванні, будівництві...
     Давно я вже не славутчанин, але не пориваю зв'язків із рідним регіоном, відчуваю, що мене міцно тримає невидима пуповина. І завжди з великою радістю повертаюся до рідних порогів.
     - А як доля закинула в Хмельницький?
     - То ціла історія. Після закінчення Української сільськогосподарської академії за при- значенням потрапив у Молдову. Два роки працював інженером у столичному проек- тному інституті «Молдкомунпроект». Чудові краї, милі люди, але - замучила ностальгія. Рвався до рідного дому. Приїхав у Славуту, прийшов з документами у лісгосп. А вакансії інженера лісового господарства нема (я будь-що хотів працювати за спеціальністю). Влаштувався виконробом у Славутське рембудуправління. Мені, молодому керівникові, доводилося розв'язувати багато застарілих і «дорослих» проблем. Справлявся. За короткий час моя дільниця була визнана кращою. Але працював не ради визнання. Мені подобалася ця конкретна і вкрай потрібна справа, адже ми будували соціальні об'єкти в селах, нове індивідуальне житло для людей, капітально ремонтували старе.
     - Виходить, залишили цілком реальний слід?
     - За чотири роки роботи - в багатьох селах. Пізніше працював у сфері побуту: спершу головним інженером Славутського побуткомбінату, потім - директором підприємства «Реммеблі». Далі було призначення на посаду заступника начальника Хмельниць- кого облпобутуправління. Відтоді я мешкаю в Хмельницькому.
     - Так просто? І скромно мовчите, що раз Вас просували по кар'єрній драбині, значить, помітили Ваші старання? Неважко здогадатись, що Ви зарекоменду- вали себе талановитим організатором.
     - Я завжди працював на результат. І справді: на тих посадах багато чого довелося робити з нуля. Приходив на низькорентабельні підприємства, а залишав їх відбудованими, з налагодженим вироб- ництвом. Але в тому й полягає завдання працівників керівної ланки. Тож старався, докладав усіх зусиль, не рахувався з часом.
     А потім була пропозиція, від якої я не зміг відмовитися. Мені довірили створити і очолити Хмельницький держлісгосп. Такого окрилення, як тоді, я не відчував ніколи. Бо це була справді моя стезя. За п'ять років роботи нам вдалося не тільки створити конкурентоспроможний колектив, але й вийти в число кращих.
     - Таких держлісгоспів у Хмельницькому управлінні було багато. Чому саме Вас згодом призначили генеральним директором об'єднання «Хмельницькліс»? Хоча, як бачимо за результатами, це була велика кадрова удача.
     - Чому я очолив лісівничу галузь Хмельниччини — про це доцільніше було б запитати тодішнього голову Держкомлісгоспу. Але не думайте, що доля милостиво відкрила мені парадні двері на керівний Олімп. Посада була не дуже привабливою, а крісло - мульким. Лісівнича галузь погрузла в боргах, кадри не затримувались, хронічно бракувало готівки, не вистачало техніки для роботи в лісах, обладнання на деревообробних дільницях застаріле і малопродуктивне... Здавалося, кін-ця-краю тим бідам і пробле- мам не буде.
     Виручило те, що ми зуміли вийти зі своєю низькосортною деревиною на зовнішній ринок. А згодом налагодили поглиблену переробку і почали випускати паркет та інші товари народного вжитку. Першу валюту спрямували на технічне переозброєння галузі, поволі виборсалися з боргів, стали заробляти кошти, які спрямували на розвиток лісогосподарського виробництва. Підвищили зарп- лату працівникам, і вже мали моральне право посилити трудову дисципліну та підвищити вимоги. Це був тривалий шлях, сповнений клопотів удень і вночі, постійних тривог та ризиків. Але ми змогли його осилити. Головне, щоб тобі повірили люди, а ти їх не підвів. Нині наше управління за основними показниками стабільно утримується в числі лідерів серед управлінь Держ- комлісгоспу.
     - Можна сказати, що Ви сповна реалізували себе на теперішній посаді. Чи були моменти, коли відчували слабкість і велике бажання мати менш відповідальну ділянку роботи?
     - Так. Це і той період бартеризації економіки, коли гроші були на вагу золота, це і криза 2008-2010 років. Багато хто з керівників у тій каламутній водичці чимало рибки наловив. Проте рядові люди заплатили за це дуже високу ціну: вони залишилися без роботи. У нас було все навпаки: ми згуртувалися, задіяли всі резерви, але втримали тритисячний колектив. Зберегли стабільність, робочі місця, кращих спеціалістів, не допустили падіння виробництва. Без зайвої скромності скажу: я зумів об'єднати навколо себе хорошу професійну команду. Це - мої однодумці, люди з активною життєвою позицією. Вони мають досвід, як втриматися в найскрутніших ситуаціях, бо розв'язали не одну болючу проблему.
     - Чи маєте Ви таке ж розуміння в сім'ї?
     - Не менше, це точно. Дружина — мій ангел-охоронець. Вона понад 30 років працювала в школі, тепер на заслуженому відпочинку. Моя Тоня дуже віддана родині. Наші діти виросли в любові й затишку, створеному її дбайливими руками. Зараз донька і син вже дорослі, вивчилися і живуть в Хмельницькому, одружилися. А ми з дружиною тішимося онуком. Про мене кажуть, що я хороший сім'янин, однак відчуваю, що недодаю сім'ї уваги. Багато часу забирають робота, громадські клопоти. Але що вдієш? Повсякденна напружена праця - це один з трьох китів, на яких тримається наша маленька лісова імперія.
     - При такій напруженій роботі потрібно багато сил і енергії. Звідки берете її?
     - Черпаю їх з чистого народного джерела - від простих людей, з якими спілкуюся і працюю, від людей, які прикрашають нашу землю своєю працею. Мій світлої пам'яті батько завжди говорив: люби людей, слухайся їх, поважай, роби їм добро, і тобі буде легше в світі жити. Так воно і є.
     Я люблю бувати в трудових колективах. З кожної такої зустрічі повертаєшся збагаченим і начебто мудрішим. На Покрову знову був на славутських теренах, спілкувався з братами-фермерами Сергієм і Іваном Конончуками, керівниками сільгосппідприємств Валерієм Прусом, Андрієм Теслюком, сільськими головами із Крупця, Волиці і Поляні - Василем Дем’янюком, Галиною Кирильчук та Костянтином Шатковським, директором школи з Миньківець Людмилою Гаврилюк, вчителькою з Поляні Оксаною Ярмолюк і багатьма іншими жителями району. Привіз додому масу приємних вражень. У нас чудовий народ! Талановиті, працьовиті й розумні люди - таке ж багатство Поділля, як родюча земля.
     Лісовий Віталій Митрофанович і справді створив невеличку імперію - зі своїми законами, традиціями й успіхами. Трапляються невдачі, виникає чимало проблем, не без того. Але вони розв'язуються, і все знову стає на свої місця. Коли в керівника голова не в хмарах, а на грішній землі, то і перспектива є, і майбутнє здається трохи райдужнішим.
     Лісовий займається серйозною державною справою, отже, є солідною постаттю на теренах області. Він виважений, мудрий в судженнях, інтелігентний. Усі гасла давно викинув в утиль і займається конкретною справою - зміцнює реальний сектор економіки. Свою діяльність не афішує - просто працює. Чесно й порядно, як учили батьки. Сповідує одвічні людські цінності. Намагається бути справедливим, рівним у спілкуванні з працівниками і ніколи ні в якому разі не принизити людську гідність.
     За свій труд Віталій Митрофанович удостоювався різних нагород. Має орден «За заслуги» третього ступеня, медаль “За трудову добле-сть”, нагрудний знак «Відмінник лісового господарства України», звання «Заслуженого лісівника України», безліч Почесних грамот. Двічі був визнаний Людиною року на обласному рівні. Як людина віруюча, найдорожчою нагородою вважає орден Преподобного Нестора-літописця. Це - наче відзнака від Бога за заслуги перед Церквою, бо їх відбудовано і відремонтовано за його допомоги десятки...
     
     Галина СКРИПНИК.
     



  коментарі: 14

 :   (написано 15.03.2011 в 13:31 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 17.03.2011 в 23:34 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 14.04.2011 в 06:38 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 15.04.2011 в 09:19 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 18:07 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 23:29 з адреси:  h131-183.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 16:49 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 23:09 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.05.2011 в 22:43 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.05.2011 в 11:24 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 23:59 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.05.2011 в 08:40 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 06:57 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 15:01 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 1 + 1 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с Днем рыбака!
Счастья, здоровья, благополучия!
И ни хвоста, ни чешуи!

***** 22-RUS *****

09.07.2017
host-46-241-58-26.bbcustomer.zsttk.net
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6860
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


1 + 1 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік