Коментар до фото: здорові діди від свіжого лісового повітря коли в лісах сиділи в криївках...
Завантажується пошукова система...
de  :  Gol  ...
Іван Іванович  :  це дурня  ...
Куплю/продам:       Продається трактор ( дод...
Робота:       шукаю майстра з ремотну водонасосних станцій 0673...
Послуги:        Ремонт квартир офісів під ключ та косметичний...
     ...
Інтернет-ресурс міста Славута
Славута

меню сайту

     петиції
     інтегральний світ
     головна
     фото з супутника
     віртуальна подорож
     WEB камера
     фотографії
     гостьова книга
     вітання
     співчуття
     пошук знайомих
     форум
     чат
     карта міста
     телефони
     куплю/продам
     послуги
     робота
     повідомлення
     бізнес міста
     залізниця



інформери

Курс долара






 04.11.2010 СЛАВУТСЬКИЙ “ГРОСЛАЗАРЕТ”

Незважаючи на те, що ми знаходилися буквально за сімома замками, під надійною охороною, фронтові новини доходили і до нас. Їх привозили в основному новоприбулі поранені з ешелонів. Проникали вони і через поліцаїв та козаків, серед яких були різні люди - явні вороги і співчуваючі нам. Попадали нам у руки й українські газетки. Хоч вони були антибільшовицькі і антиросійські, за тонусом окремих статей можна було здогадатися, що після Сталінграда почався новий, наступальний, етап у війні. А коли завершилася Курська битва, то ми уже знали, що наші наближаються до Дніпра.
     Одного разу газетка помістила оголошення про те, що через славутські ліси пробивається на захід «банда Ковпака». Давалися його прикмети: циган, з бородою і вусами, середнього зросту, років під п'ятдесят. Тому, хто затримає «цього більшовицького бандита», обіцялась чимала винагорода. Її сума з моєї пам'яті вивітрилась. Але цікаво, що Ковпака було названо циганом, бандитом і конокрадом, щоб викликати неприязнь у населення. Та ми знали, що то партизани, навіть чекали з надією можливого нападу на табір, щоб собі піти у ліси.
     Періодично в табір навідувалися «спеціалісти» по євреях і комісарах. Тоді усіх нас роздягали догола, шикували в одну шеренгу і прискіпливо оглядали. Якщо обрізаний, значить «юдо». Комісарів виділяли в основному по золотих зубах у роті. І тих, і других забирали, і більше їх ніхто не бачив.
     Появлялися інколи власівці у німецькій формі з нарукавними знаками «РОА» (Русская освободительная армия). Сталін та багато його соратників типу Кагановича звинувачували український народ то у різних саботажах (хлібоздачі, колективізації), то у лояльності до фашистських окупантів, то у збройному опорі (бандерівців на західноукраїнських землях). Але ж проти сталінського режиму боролися сотні тисяч руських у рядах армії Власова.
     Тих, хто повністю одужав, власовці агітували вступати у свої ряди. Не знаю, які були результати, бо до нас, інвалідів, вони не заходили. Думаю, що добровільно до них могли піти лише одиниці - ті, хто праг¬нув звести свої рахунки зі сталінською системою за репресії. А дехто у такий спосіб ризикував, аби урятуватися від голодної смерті, плекаючи надію перейти у слушний момент до своїх. Та хибний шлях не міг привести до бажаної мети. Бо коли вони перетинали лінію фронту чи здавалися, то «свої» не питали їх про наміри, а розстрілювали на місці.
     Наближалася осінь 1943 року. Бої уже йшли на Дніпрі. Нас почали стригти, мити, прожарювати одяг, давати профілактичні уколи від різних хвороб і вантажити в ешелони для відправки далі у тил. Хоч раз ми попали у баню. Німці, очевидно, боялися везти до свого рейху разом із нами й наших породистих вошей. У кінці жовтня попав і наш блок у черговий ешелон, так і не діждавшись визволення.
     Пробідував я у Славутському «Грослазареті» рівно рік. Він був для мене і страхітливим, і одночасно у якійсь мірі поблажливим. Мені не судилося упасти трупом у приміські рови. Я голодував, але не опускався до рівня пропащого доходяги. Завжди умивався, не їв трави, не прокурював своєї пайки хліба і не накидався на недоїдену баланду померлого сусіда. Але уперто чіплявся за життя, і ні разу мене не покидала віра, що я виживу. У чомусь мені везло. Насамперед у тому, що попав я у полон не у сорок першому році, а у сорок другому, коли маховик смерті крутився уже трохи повільніше. Повезло, що зустрів я тут свого земляка Шенгерія Петра. Завдячую я й тому, що був сухорлявий і зміг прожити на наймізерніших харчах.
     Кожен із нас мріяв про домівку, як про близький, але недосяжний рай, хотів якось послати вісточку про себе. Але здійснити свій намір не міг. І не було жодного випадку, щоб хтось із рідних довідавсь звідси про свого сина, чоловіка чи брата. У всякому разі, я про таке диво не чув. Нас запроторили у таке пекло, двері якого були закриті наглухо. Одного разу перед вечором я заліз під лавочку, яка стояла перед блоком, і, лежачи на спині, почав вирізати коскою свою домашню адресу. Вже кінчав, як почулося гавкання вівчарок. То черговий німець з двома поліцаями замикав наші блоки на ніч. Я дочеркав поспіхом своє прізвище, ім'я та по батькові і зашкутильгав у казарму. А собаки уже летіли. Після сигналу «відбій» вони могли розірвати того, хто загаявся надворі.
     Яке ж було моє здивування, коли, приїхавши у сорок п'ятому році додому, я знайшов у матері листа від сержанта Шевченка Миколи, родом із Гадяцького району, який писав з фронту, що визволяв Славутський табір і побачив на поваленій лавці моє прізвище і домашню адресу. Отже, мої рідні знали, що я знаходився у полоні, ждали кінця війни і надіялись на моє повернення додому. Я зразу ж написав вдячного листа сержантові на його домашню адресу. Відповіли батьки, що Микола з війни не повернувся.
     Не знаю, чи німці тоді встигли усіх вивезти у свій тил, чи якусь частину залишили, зокрема інфекційні блоки. А може, немічних постріляли. На Нюрнберзькому процесі, а також у пресі після війни цей «Грослазарет» смерті не раз згадувався. Читав я, що там відкрито пам'ятник мученикам табору і що були зустрічі з тими в'язнями, які вижили. Але я туди не їздив. Недолюблюю наших політизованих зустрічей. У них є щось фальшиве і нечесне. Вони використовуються, як правило, в ідеологічних цілях, для прославлення того режиму, який фактично відмовився від нас, зарахувавши у категорію «зрадників», а також для самореклами тих, хто знаходиться при владі. Послухаєш їх, як вони вболівають про полеглих і пропалих без вісти - й мимоволі згадуєш тюрми та лісоповали, переслідування і дискримінації для тих, хто, усім смертям назло, вижив, повернувся з гітлерівських таборів і попав у сталінські.
     Якщо ж мені вдасться відвідати те страшне гробовище, то, знявши шапку, тихо обійду його, постою мовчки біля колишніх ровів, а може, впаду на коліна і заплачу. Але так, щоб ніхто не бачив.
     
     Іван павленко, колишній в’язень
      “Грослазарету”.
     


  коментарі: 14

 :   (написано 14.03.2011 в 23:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 16.03.2011 в 11:39 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 31.03.2011 в 07:22 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 13.04.2011 в 17:56 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 14.04.2011 в 11:29 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 15.04.2011 в 20:46 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.04.2011 в 16:37 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 07.05.2011 в 17:05 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 18.05.2011 в 15:44 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 19.05.2011 в 00:06 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 29.05.2011 в 20:46 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 30.05.2011 в 02:16 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 00:23 з адреси:  h131-156.meta.ua)
 :   (написано 11.06.2011 в 08:06 з адреси:  h131-156.meta.ua)


Ваше ім'я:

Текст коментара:


Якщо пишеться щось проти України, видаляю всі коментарі дописувача. Прошу не дублювати коментарі до різних статей. Прошу не копіювати текст у коментарі з інших сайтів, вкажіть лише посилання на текст, чи сайт. Також,прошу придумати собі нік/псевдонім і писати постійно під ним, до кожного коментаря дописується спеціальне число, або набір з буквами (IP-адреса), якщо воно однакове у коментарях, то велика ймовірність, що написано з одного комп'ютера, або з однієї локальної мережі. Любилеті анонімайзерів(схована, замінена IP-адреса), сильно не переймайтеся даною можливістю приховати походження посту. Якщо Ваш коментар не відобразився після натискання кнопки відправити, то, або не вірно введена сума, або Ваша поточна IP-адреса з якихось причин заблокована. Деякі слова у коментарях автоматично приховуються(якщо у когось, щось особисте, то вирішуйте приватно, а не поливайте брудом зі сторінок сайту/тів).

2 + 2 + 8 =  (обов'язково до заповнення)


ВІТАННЯ
Поздравляю с наступающим ДНЁМ ШОФЁРА!
Ни гвоздя ни жезла и удачи на дорогах!

***** 22-RUS *****

27.10.2017
tornode.torreactor.ml
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

СПІВЧУТТЯ
Правління Славутського відділення Спілки Поляків Україна висловлює співчуття Пані Катерині Севич з приводу важкої втрати- трагічної смерті брата Станіслава.
16.02.2017
host-18-199.internetunion.pl

фото з галереї

Фото №
День вуличної музики

Фото розміщене:
20.05.2017
VG



статистика по сайту
Оголошень 6881
Фотографій 1679
Відповідей у гостьовій 1690
Записів у пошуку 439
Тем у форумі 456



Для більш детальної статистики натисніть на зображення
лічильника.



гумор

Каталог україномовних сайтів Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона

зв'язок з адміністратором
Ваше і'мя:  

Текст повідомлення:  
(текст читає тільки адмін)  

Ваша електронна скринька:  


5 + 5 + 1 =  




 331491233

Славута


Славута 2017 рік